Розділ сімнадцять

Ми всі такі різні! 
 
Темний мало не вилетів зі своєї ж квартири, поки я гнівалася на нього. Доведеться стримувати свій пил, бо рознесу все тут навколо. Окрім цього, якщо продовжувати це робити, не впевнена що стримаюся і Михайло постраждає. До цього я ще не розпитала точно де Марія та її Ірох. А розібратися з цими двома в мене вже пунктик, відпустити просто не вийде. Доведеться йти до кінця, навіть якщо хтось постраждає (під цим я маю на увазі злого вампіра та одного мертвого МАГА). Потрібно якось розкрутити Темного на розмову, бажано відверту і без жодних жартів. Зараз зовсім було не до них. Ми знову проґавили шанс. 
- Ти міг би принаймні відати його мені назад, — мовила нарешті після кількох хвилин суперечки. Темний не збирався довго цього разу сперечатися. Він досить швидко відав мій щоденник поставивши його на ліжко між нами. Я схопила не думаючи сховала під подушку. Тепер було не погано щось снідати, лиш от часу знову на їжу не було, а так хотілося. Темний наче прочитав мої слова в голові, вампір підвівся з ліжка вийшовши з кімнати мовчки, перед тим глянувши на свій телефон. Я спробувала розгорнути щоденник до поки його не було. Потрібно було багато написати, за той час. Але тільки це встигла зробити як на порозі появився Темний, зошит вискочив з рук впавши на підлогу. Вампір тримав між руками якийсь пакунок, схожий на той який замовляють в доставлення. Він прикрив за собою двері, кинувши мені прямо в ноги. З його боку це було не гарно ось так кидати своїй гості їжу, до того я могола її не спіймати. І все що було всередині могло просто впасти на ліжко, а пакунок то важкий! 
- В тебе є час снідати, я маю набрати Ніколосу, щось мене зовсім не задовольняє те що він хотів використати тебе в ролі приманки. Він напевно забув що таке взаємно довіра. Потрібно обговорити з ним про це. Ти можеш поки прийняти душ, і поїсти. – звернувся він до мене показуючи на двері ванної перед нами. 
- А! Як же ця відьма.. ми не будемо зупиняти її. – Михайло повернувся до мене, сівши на ліжко. Він поклав свою руку мені на коліно поглянувши в очі, його зовсім не бентежив цей вчинок. Коли він це робив одразу виникало не приємно цікаве відчуття. Я бачила навколо нього лише чорноту, і про його думки та емоції які він відчував можна було лише здогадуватися. Він видихнув пригнувши голову до мене, а тоді на його губи розкрилися в широкій посмішці. Він знову дурів, з того що робив. Гад! Ева між тобою і цим нахабним вампіром нічого не може бути спільного. Прокрутила в голові коли він підвівся. Він лише починає гратися з твоїми емоціями, знаючи що так роздратує ще більше, мовила до себе подумки. Потрібно не клювати на його вчинки. 
- Зупинимо, але тоді краще не використовувати магії. Я ж не впевнений як Марія саме може забирати в тебе життя, краще я поговорюю з людьми які це можуть знати. Ева зрозумій я переживаю за тебе, ти.. – та от лише в найцікавішому моменті, його знову перебили хтось подзвонив у двері квартири. Темний оглянувся, а тоді поглянувши на пакунок перед мною відійшов. 
 
 

Я швидко перекусила, фаст-фудом який він приніс, встаючи з ліжка сповзла за щоденником. Він завалявся під ліжком довелося лізти під нього, в саме тоді коли двері відкрилися. Я була в досить не гарній позі. Оскільки Темний в ночі встиг стягнути штани з мене, випрямилася зрозуміла що двері позаду були відкритими, а в них стояла Лея. Ельфійка вирячила свої блакитні очі на мій зад, закліпавши, повернувшись різко до неї обличчям сіла на підлогу, захотілося стягнути з ліжка ковдру, але та була надто далеко до рук. Мені було набагато краще ніж вчора, хоча напевно я досі мала високу температуру. Через що де які речі мені здавалися плили перед очима, і туман в думках не давав думати свіжіше. Думаючи це згадала, про душ який Темний попросив мене прийняти. Лея прикрила двері за собою, спершу оглянувшись за ними. А тоді сіла на ліжко, бо іншого місця в цій кімнаті не було. Лише тепер зрозуміла чому Михайло лежав поруч коло мене, в цій кімнаті крім ліжка та тумби поруч нічого не було більше. О повинна була раніше про це здогадатися, тільки до мене дійшло це лише тепер. До того як навигадувала собі купу думок (краще про них не знати нікому, нехай залишаються в моїй голові). Що тут робила ельфійка? 
- Привіт!- мовила Лея до мене,- не погано тут, в моїй квартирі трохи менше місця і досить більше меблів, але це ж вампір вони ж не сплять. О Ево, я дуже приємно здивована що ти досі жива, але не приємності ще не закінчилися. Марія досі продовжує збирати на війну послідовників, Ірох злий оскільки в нього не має такої сили як раніше, його тіло гниле і те що він досі ще живе диво. Ритуал же не закінчився, а він не любить програвати. 
- Тобі так багато відомо про це? Ти знаєш де вони?- спитала стягнувши нарешті ковдру в низ. Це вдалося не з першого разу. 
- Ти єдина яка могла настільки налякати Марію за цей час, я вперше бачила її вираз коли вона справді налякана. О це досить круто було. Темний теж здивувався, але Ева… я чула також що Нікола хотів використати тебе як приманку, мені жаль, але цей Вовк постійно такий не врівноважений.. Ми вже звикли до його не передбачуваних дій.. коли ти втекла він не знає як і де? В нас є час, але краще не баритися, бо напевно Марія та Ірох почали збирати своє примарне військо. Чим довше ми гаємо час, тим більше в них часу на свій план. 
- Годі вам теревенити, Ева в душ я прошу тебе! Ми повинні їхати в мене є план,- заявив Михайло із коридору. 
— Ні!- заявила я.- Тікати ми не будемо, я можу зупинити Марію. Я впевнена в цьому. 
- Поки вони не очкують нападу, але Ева я казав тобі,- знову за дверей почувся голос Темного. 
- Добре, але мені потрібна ручка!- звернулася до Леї яка повернулася до відкритих дверей, які залишилися після того, як Михайло в останнє зазирав відкритими. 
- Навіщо? 
- І кілька хвилин, може двадцять!- мовила отримавши те що просила.- А ще допомога, я не можу сама помитися, рука.. Михайло вона досі зламана, і болить. 
- Після всіх справ ми обов’язково звернемося до лікаря,- строго відповів вампір, немає він жодного співчуття. 
— Це було б добре зараз зробити, принаймні в травмпункт, а то мені здається доведеться ламати її знову.- цього разу підвелася шукаючи свої штани. Куди він сховав їх. 
- Де мій одяг?- спитала озираючись по сторонах, Лея знову зробила дивакуватий вираз обличчя, поглянувши на мене. Темний появився у дверях з телефоном в руках. 
- В тебе двадцять хвилин для того, щоб прийняти душ, і бажано голову помий, а то вигляд в тебе скажімо не приємний, схожа на когось з підземного світу.. Лея допоможеш Еві в цьому, я шукаю місце куди можна поїхати зі зламаною рукою, щоб Ева вже не плакала.- озвався зникаючи за дверима. Лея поглянула на мене закліпавши, а тоді усміхнулася. 
- Я не!- почала заперечувати, але замість цього, зрозуміла схопила подушку і запустила в Темного, який відскочив в бік швидше ніж та долетіла до нього. – Ти можеш принаймні раз,- почала коли Лея встала. 
- Ходи, а то ти його ще тут приб'єш, а він єдиний поки знає де Ірох з Марією переховуються,- заявила жінка подаючи свою руку мені. 
— Добре, але чекай коли я зможу нарешті знову свої сили використовувати ти отримаєш,- почала погрожувати, знаючи що нічого з цього не вийде і так, Михайло не боявся моєї сили й до цього. 
— Вірю, так що чекатиму це,- засміявся вампір закривши двері за собою.