7

Коли одна з однокласниць, яка займається танцями, домовилася зі своїм тренером, щоб поставити нам вальс – щастя не було меж. Так як тренер і справді профі у своїй справі, яка має купу нагород і здобула нескінченно багато перемог, сумнівів у її професіоналізмі не виникло.

Хотілося справді заморочитися та станцювати гідний вальс. Так, щоб наш клас справді запам'ятався чимось особливим. Крім того, що нас згадуватимуть як найгірший клас в історії школи.

Тільки радість виявилася недовгою. Рівно до того часу, як не з'ясувався цікавий нюанс – Іра може проводити репетиції з нами лише по суботах та неділях. До того ж, о восьмій годині ранку. В решту часу у неї купа груп, кілька танцювальних шкіл, у яких проводить заняття та, на додаток, навчання у медичному. Коли вона тільки все встигає? Не можу зрозуміти.

Одне знаю точно – вставати у вихідні до школи, однозначно, найвитонченіші тортури з усіх уявних.

Плюсом до всього, Іра, і справді, виявилася майстром своєї справи з великою уявою. І наш вальс запам'ятається, якщо до моменту останнього дзвінка та випускного, хоч двоє з нас залишаться живими. Тренування дуже виснажливі, адже доводиться не лише вивчити непрості рухи, а й загалом навчиться рухатися гармонійно і красиво. Як виявилося, у багатьох із цим величезні проблеми.

Через п'ять місяців занять ми хоча б впоралися з цією проблемою. Для цього Іра доклала величезних зусиль і ганяла нас не тільки вальсом, а й іншими танцями. Можна сказати, що вже майже півроку кожен із нас просто ходить на танці.Так як до останнього дзвінка залишилося менше п'яти місяців, тепер ми займаємось безпосередньо самим вальсом.

— Ілоно, є проблема, — підходить Мишко.

Волею випадку саме з ним у пару два тижні тому поставила Іра. Саме тоді ми почали розучувати танець із партнерами, якими виступатимемо.

— Наприклад? — питально піднімаю брову, окидаючи однокласника поглядом.

У його надійності немає сумнівів. Мишко досить високий і міцний. Заняття боксом точно йдуть йому на користь, тому сумнівів, що мої сорок вісім кілограм у підтримках йому не складуть труднощів, не виникає.

— Мені доведеться відмовитися від вальсу, — несподівано заявляє, ніяково опускаючи очі в підлогу.

—Що ти зараз сказав? — перериваюся від розминки тієї ж миті.

Нашому класу надзвичайно пощастило, бо в нас рівна кількість дівчат та хлопців. Без партнера ніхто не лишився.

— Мені доведеться…— починає цитувати свої слова, але я перериваю.

— Я почула, — вигукую. — З чого раптом?

— Маша ревнує до тебе, — він каже цілковиту брехню, від якої хочеться стукнутися головою об стіну.

Весь клас знає, що Мишко почав зустрічатися з дев'ятикласницею під час зимових канікул. І підходять вони один одному не тілки іменами, а загалом доповнюють і виглядають неможливо мило разом.

Але що він щойно, чорт забирай, сказав?

— Це нісенітниця, Мишко, — впевнено обсікаю його.

— Ні, Ілоно. Не нісенітниця. Це її почуття та емоції, які я поважаю, — сталеві нотки звучать у його голосі. — Сьогодні я відмовився від участі у вальсі. Просто хотів поставити тебе перед фактом і вибачитись.

— Та йди ти, — пирхаю я і сама відходжу подалі про колишнього партнера.Мишко винно гукає мене, але я ніяк не реагую.

Мені гидко і максимально неприємно. Чому я маю відмовлятися від свого вальсу через якусь дев'ятикласницю? Та й взагалі, чорт забирай, коли такі, як вона, навчилися так якісно маніпулювати чоловічою статтю? Навіть у мене до такого рівня не дотягує.

Іра з'являється в залі і осяює всіх своєю широкою посмішкою.

Навіть о восьмій ранку вона виглядає чудово. Такі люди притягують, бо несуть позитив та радість у собі.

Щоправда, сьогодні навіть її поява не здатна підняти мого настрою. Півроку виснажливих тренувань коту під хвіст лише тому, що якась Маша побачила в мені суперницю? Маячня. Яка ж маячня.

— Усім доброго ранку, — радісно вітає Іра. — Сподіваюся, що вже розігрілися? Вставайте по парах, я вигадала ще одну класну підтримку, відпрацьовуватимемо.

Вона навчила нас розминатися одразу, як приходимо сюди. Пояснила, як важливо розігріти суглоби перед початком тренування та розповіла, які будуть наслідки, якщо цього не робити.

— Є проблема, — вигукую я, але відлунням чую ще один голос.

Баринів. Однозначно він.

Обертаюся і помічаю, що він теж стоїть на самоті. Дивно, бо він танцює у парі з Олею. Саме ця дівчинка займається з Ірою та вмовила її поставити нам вальс.

У Барінова чудово виходить рухатися. Очевидно, що саме з цієї причини Іра поставила свою найкращу ученицю разом із ним.

— Точно, зовсім забула, — стукає себе по лобі тильною стороною руки. — Ілоно, я в курсі ситуації з Мишком, тому ти з сьогоднішнього дня стаєш у пару з Ромою.

"З ким?" - звучить у моїй голові питання. Задавати вголос не доводиться, бо Іра спеціально вказує на Барінова.

Зважаючи на все, він здивований не менше.

— Я в парі з Олею, — серйозно нагадує він.

І всупереч тому, що в думках промайнуло те саме, його фраза неприємно ковзнула по свідомості.

— Оля не танцюватиме вальс, — Іра хмуриться. Очевидно, що її максимально засмучує цей факт. — На превеликий жаль.

— Чому? — це вже питає хтось із однокласників.— Вчора Оля зламала ногу на виступі, — повідомляє шокуючу новину Іра. — Гіпс знімуть не раніше, ніж за півтора місяця. Потім треба буде відновлюватись. Все вказує на те, що до кінця травня вона не встигне повернутися до танців.

Бам.

Її слова приголомшують.

Начебто й добре, що відмовлятися через дурість Михайла від вальсу мені не доведеться. Але й грама радості нема.

Не хочеться у такий спосіб займати чуже місце, та й Барінов не виглядає задоволеним. Помічаю, коли кидаю на нього черговий швидкоплинний погляд. Мені складно судити, що саме його так сильно засмучує: те, що сталося з Олею, або необхідність стати в пару зі мною.