Розділ 12. Несподівані рятівники і дивний сусід

Квіти на моєму столику розпустилися рожевими кульками, переливаються і грають на сонці.

Я лежу в павутинному переплетенні тоненьких трубочок. Чаклунка в білому халаті строго дивиться на мене.

Поруч на стільці зі страдницьким виглядом сидить Наташа. Вона в білому халаті поверх блузки, розшитої великими блакитними квітами і тримає в руках пакет з продуктами.

Втім, Наташа тут же привітно усміхається і цілує мене, як тільки сувора сестриця виходить.

Я вже знаю, що моя волоока богиня сотворила чудо, врятувала мені життя. Моя вдячність не має меж, і я беру її смагляву руку і насолоджуюся теплотою і любов'ю.

Позаминулого разу Наташа захлинаючись розповідала про те, що сталося.

Як вона відчула небезпеку, що загрожувала мені. Як майже вистрибнула з таксі, страшний водій якого намагався схопити її своїми мерзенними лапами. Добре, що місце було багатолюдним, і переслідувати її він не посмів.

- Повернулась до твого будинку, підлітаю до квартири…Натискаю на кнопку дзвінка, а він мовчить, не працює. Стукала руками і ногами - ніхто не відповідає! Чую за дверима якийсь шум, шурхіт... Ну ось, біжу я до найближчого телефону. Не вірила, але все вийшло! Примчав - врятував! Так що за своє спасіння ти Володі дякуй!

- Якому Володі? - запитав я.

- Ну, Володя, скрипаль! Пам’ятаєш? Взагалі нам пощастило, що його двоюрідний брат живе в будинку навпроти. Пам'ятаєш той вечір після походу в театр? Володя в мене закохався і пішов за мною. Це він тоді грав, зачаровував мене. А його брат наспівував серенади під вікном! А тепер дивись, як справа повернулася…

- Авжеж, - пробурмотів я. - Дійсно пощастило.

У моїх словах було трохи іронії, але захоплена розповіддю Наташа цього не помітила.

- Володя примчав, ми піднялися в квартиру його брата і стали спостерігати в бінокль. Добре, що вікно у твоїй кімнаті було відчинене! Володя здивувався: в квартирі світло горить наповну, якісь небезпечні типи і повний розгром! Я вирішила дзвонити до міліції! А Володя, поки наряд не приїхав, взявся за свою чарівну скрипку. І - сталося диво! Почувши мелодію Баха ці тварюки зупинилися, застигли і, судячи з усього, стали такі безпорадні, що й мухи не скривдять! Володя грав, а я спустилася вниз, зустріла міліцейську машину з мигалками. Коли піднялися в квартиру - цих типів вже й і сліду не було! Ти лежиш скутий, не рухаєшся, в квартирі все перевернуто… Щось вони шукали! Тут же викликали «Швидку»!

Наташа розповідала все так детально, що я побачив ясну і чітку картинку, як в кіно. Людині в формі, що прийшов зняти свідчення, я розповів все відверто, навіть прізвище Лягушина назвав. Сказав, що грабіжники намагалися знайти грошові заощадження і ощадкнижки батька. Про папери і дорогоцінне каміння Щедрова я промовчав. Багато довелося би розповідати, не все було б зрозуміло. І про дивні метаморфози Лягушина і його підручних промовчав теж. Все одно ніхто не повірив би. А мені самому розібратися у всьому треба! Єдине, через що я переживав - це  був лист батька. Чи знайшли його нічні тварюки?

Наташа, загадково посміхаючись, лізе в сумочку.

- А ось тобі читання, - таємничим шепотом говорить вона, дістаючи томик Стівенсона.

Я полегшено зітхнув. Конверт на місці! Мабуть книжка під час обшуку впала і розкрилася, але на іншій сторінці, і злочинці конверта не помітили!

Я посміхаюся, і кладу книжку поруч на столик. Що ж, буде чим зайнятися на дозвіллі. Буду перечитувати Стівенсона!

***

Я дійсно перечитав Стівенсона, сидячи в саду лікарні на своєму улюбленому місці - на лавочці під яблунею. Повість змусила мене замислитися. А може дійсно якийсь Р., поет і письменник, як і доктор Джекіл з повісті, приготував чудодійний напій, і його погана частина натури вивільнилася в такого собі Хайда? Але мій батько ніяк не асоціювався із Хайдом з повісті. Ні, тут щось інше! Я нутром відчував - тут щось зовсім інше, і мені доведеться розгадати цю головоломку.

А хто такі Лягушин і його підручні? Це  магічні істоти, схильні до метаморфоз, або ж мені все це просто здалося під впливом якихось порошків і уколів, зроблених зловмисниками під час допиту? А як же голова асистента, зібрана з осколків? А те, що вони вилили мою кров по краплі? Як розуміти це?

Стривай, адже чудове - поруч! Є ж скрипаль Володя з його чарівним інструментом! Втім, вплив музики на окремих людей вже описаний і детально вивчений, тут якраз нічого особливо магічного немає!

Спогад про Володю не викликав в мене приємних емоцій, але я змушений був миритися з його присутністю – цей чоловік врятував мені життя!

А можливо Лягушин і його асистенти - посланці цього загадкового Р.? Але звідки він знає про Щедрова і його папери? Адже про це батько дізнався вже в ув'язненні і ніякого Р., схожого, як дві краплі води на мого батька, поруч не спостерігалося! Він би його згадав у своєму листі!...

А хто ще знав про папери? З листа - так це троє: чоловік в пенсне (схожий на орла), старший майор держбезпеки Кузнєцов і начальник табору Гольц. Звичайно, обізнаних людей, можливо, набагато більше. Вірогідно Лягушин посланий кимось із них з метою роздобути папери і цінності!

Для початку потрібно знайти цього загадкового Р. !