Глава 7

- Хто-небудь з вас пояснить, що це зі мною таке було? Тому що я зрозуміла, що ви в курсі!

- Це у тебе спадкове захворювання. Напади мігрені, кисневе голодування мозку, звуження судин і як наслідок епілепсія, - з незворушним виразом обличчя видає мені батько, не моргнувши й оком.

- За дурепу мене тримаєте? - від образи у мене починає тремтіти підборіддя. - Спадкове захворювання проявилося б набагато раніше, ще в дитинстві! Яка ще епілепсія?!

- Вона може розвинутися, але у тебе поки що тільки напади мігрені, як у Дарена, а я кретин, просто натиснув не на ті точки, ось тобі й стало погано, - розводить руками Грант з винуватим виглядом. - Так ми їдемо, або тобі вже не до булочної?

Ще раз оглядаю їх підозрілим поглядом і йду до його мотоциклу, але почуття, що мене обманюють все одно засіло глибоко всередині. Впевнена на всі сто - ці гади приховали справжню причину!

- Не треба мене недооцінювати, - кажу Гранту, злазячи на узбіччя біля пекарні, куди він домчав мене за кілька хвилин. - Ви мене погано знаєте, я все одно знайду істину. У вашій великій родині заведено брехати один одному? Якщо так, то я не хочу бути її частиною.

Він пильно вдивляється в мене, потім видавлює, граючи жовнами:

- В даній ситуації рішення приймає твій батько.

- Так значить я маю рацію, - розчаровано зітхаю і ... з усієї сили б'ю Гранта по обличчю. Він встояв, але удару явно не очікував. Ось тобі лапонька, зайчику мій.

- За що?!!

- За поцілунок і за те, що не наважуєшся розповісти мені правду!

- Клас, ми чудово почали наше знайомство, - гарчить Грант, потираючи щелепу. І видно, що злий вже, як сто чортів. - Як увійдеш всередину, підеш по коридору прямо, потім повернеш ліворуч, знайдеш Клаудію, нехай вона там все тобі й показує, - цідить він крізь зуби. - І куртку поверни, пришелепкувата шмакодявко!

***

- Що ти побачив, Еміне? - Дарен не зводив очей з блідого юнака, який повільно підняв на нього свій відчужений погляд.

- Паріта. У твоєї дочки, дядьку, зв'язок з парітом. І цей паріт не знає, що вона належить шудрам.

- Він дізнається, - звузив очі Дарен. - А поки, нехай все залишається так як є. І ти не станеш нікому про це говорити. Глава нашого роду в курсі. Він хоче поспостерігати. Зв'язок між нашими расами трапився вперше.

- Грант сказиться. Я не зможу довго від нього це приховувати.

- Можливо, це зіграє нам на руку, якщо Грант розбереться з одним з Грегорів. Ми нічого не можемо змінити, на той момент, коли Грант вирішив запропонувати скласти пару з моєю дочкою, вона вже була з парітом, ніхто не засудить його, якщо Грант відмовиться. Біда не в тому, що вона з ним, а в тому, що Вел закохалася в паріта. І її не можна відмовити, змусити або наказати, вона зробить все навпаки. Тому потрібно чекати.

- Але це ж Джейк Грегор, його мати стоїть на чолі клану парітів. Вона цього так не залишить. Будуть заворушення, - заперечив Емін. - Валері може постраждати.

- Син Кори помилився, не відчув ворога, значить, їхня сила згасає, - промовив Дарен не приховуючи свого переможного тріумфу. - А її ми захистимо, не будемо спускати з неї очей ні вдень, ні вночі. Доглянь поки за Грантом, він не повинен побачити їх разом. Гарячності цього хлопця боюся навіть я.

***

- Дякую, - шепоче Джейк, обіймаючи мене ззаду, з шумом втягуючи в себе запах мога волосся.

- За що? - так само пошепки питаю я, мліючи від його дотиків.

- За те, що ти знову тут, за те, що ти пахнеш ваніллю, а від цього запаху у мене відразу ж виникає відчуття свята.

Я швидко обертаюсь до нього, але посмішка раптом несподівано стирається з обличчя мого коханого Джейка.

- Що трапилося? - стривожено вдивляюся в ці повні тривоги очі. - Ти так дивишся на мене…

- Сьогодні поруч з тобою були ... не дуже хороші люди, - невдоволено видихає Джейк, не зводячи з мене свого пильного погляду. - Вони торкалися тебе. Мені це не подобається.

Цікаво, він що теж стежить за мною, або у них тут особлива екстрасенсорна чутливість? Всі такі каламутні і зашифровані, від цих загадок зі мною точно скоро трапиться справжнісінький припадок.

- Так, справді був один ідіот, який намагався показати мені моє нове місце роботи, але ми з ним трохи посварилися, - намагаюся говорити спокійно. - В цьому місті з вмінням співати чи складати букети ти особливо нікому не потрібна, тому я влаштувалася працювати до пекарні.

- Ледмера? - прямо таки з огидою кривиться Джейк. - Чому саме туди? - закипає він, і я бачу, що він не може впоратися з якимись своїми емоціями. - Насправді в місті повно вакансій, на пошті, наприклад, в антикварній крамниці! Не ходи більше туди!

- А в чому справа? – не розуміючи тисну плечима, - У тебе якісь претензії до Ледмера?

- Гаразд, - відмахуючись, і важко зітхаючи, бурмоче Джейк. - Залишимо цю тему. Не хочу витрачати наш з тобою час на всілякі плітки. У всякому разі, ти будеш дуже смачно виглядати серед всіх цих булок та батонів.

- Ходімо куди-небудь? - з надією подаю я голос. Мені так подобається гуляти з ним. Господи, а як мені хочеться піти з ним на дискотеку або в караоке бар, але він в останні дні весь час чомусь вважає за краще сидіти вдома.

- Не хочу, - Джейк ніжно пригортає мене до себе, напевно, щоб я не могла бачити виразу його обличчя. - Не хочу, щоб нам хтось заважав. Хочу відчувати тебе, дивитися в твої очі, базікати або реготати до сліз, - шепоче він.

«Хороший мій, ну чому так сумно? Чому в його голосі стільки відчаю?! Немов насправді Джейк чогось боїться, а спитаєш - як пити дати не скаже!»

- Тоді давай відкоркуємо вино, замовимо піцу, і подивимося який-небудь новий фільм, роблячи ставки на розвиток подій. Хто набере менше очок - з того масаж. Але якщо ти проти, можна ще зіграти в монополію або ерудит, - дражню його жартома, з усмішкою.

- Оце вже ні, кіно і масаж мені подобаються більше!