Фаталістка

Розділ 4

Прокинувся я о третій ночі від жахливого звуку розбитого скла. Чесно, навіть не одразу зрозумів, що відбувається, кулею полетів на кухню і застав Марину, яка ледве трималася на ногах та намагалася зібрати частинки розбитого глечика із питною водою. Вона злякано подивилася на мене, та намагалася швидше виправити ситуацію, та руки не слухалися її і дівчина порізалась. Я й сам був сонним та намагався зрозуміти, що трапилось, коли вона просто випустила уламки з долонь та розплакалась.

Я вперше розгубився, але швидко прийшов до тями, взяв віник та обережно прибрав скло, поки Марина непорушно схлипувала на моїй підлозі. Потім обережно підвів дівчину до мийки, вмив її та промив руку від крові. Уламків наче не лишилось.

- Що в тебе сталося? – подивився на неї уважно, тоді помітив, що Марина тремтить, в неї був жар.

- Я почуваюся дуже погано, ніби стіною прибило, хотіла попити води, а тут… - вона знову прикрила очі та замовкла, щоб не розплакатися.

- Тшшш, в тебе здається висока температура. От тобі як гуляти під дощем осіннім, щоб більше так не робила, ясно тобі? Зовсім начхати на власне здоров’я, а тобі ж іще дітей народжувати. Хіба так можна? – мене охопила така злість на неї за халатність та дивне ставлення до власного здоров’я, а ще я злякався, бо з нею могло щось трапитись. Відігнав від себе думки, чому саме мені не пофіг. Я часто граю роль турботливого татка. Але ж тут навіть грати не доводилось. Мені справді було важливо, щоб вона почувалася добре.

- Нічого, поп’ю води і все буде добре, - вона намагалася відхреститися від мене та все марно.

Відвів Марину на диван, а сам швиденько подав їй склянку води. Так, здається в мене ще десь були таблетки парацетамолу. Градуснику на жаль немає, зазвичай як хворію до мене приходить мама, а в неї із собою завжди медичний комплект на будь-який випадок.

- Давай, пий швиденько, ось таблетка. Зараз ще чай з лимоном буде.

Судячи з усього, моїй гості справді було не дуже добре, бо вона більше не чинила спротиву, а тільки схвально кивнула та притулилася чолом до спинки дивану. Зробивши їй чай, я трохи поспостерігав за тим, як дівчина його випила, а потім сидів поруч із нею, поки жар не спав. Вона тихо заснула, а я не міг не милуватися її обличчям. Така юна, така маленька, така полохлива і примхлива. Вона була варта усіх квітів світу та мандрів заморськими країнами, а не роботи прибиральницею. Тендітні руки у жахливому стані, зламані нігті та пошкодження шкіри навколо, вона потребувала догляду. Я був їй просто життєво необхідним.

Навіть уві сні вона скрутилася калачиком та ніби намагалася сховатись, втекти від усіх. Я обережно підняв її на руки, щоб перекласти на ліжко, а вона інстинктивно обхопила мою шию руками. Так легко і невимушено сопіла мені у шию кілька секунд поспіль, що я відчув неабияке збудження. Здавалося, що саме час для тіснішого знайомства, але ж ні. Не так. Я хотів розбудити в ній жагу та бажання, а не просто скористатися ситуацією. Не в моїх правилах робити таке. Однак цього разу протистояти спокусі було важко.

Поклав її на ліжко і ще кілька хвилин милувався цим маленьким подарунком, перевірив чоло. Наче немає температури. Я боявся залишити її саму, але не міг нав’язуватись, адже обіцяв – не приставатиму. Я просто відчував, що потрібен їй поряд саме зараз як ніколи, тож приніс стілець з іншої кімнати, сів на нього і задрімав.

Я прокидався від кожного її схлипування та перевіряв температуру. За годину вона знову піднялася, тому я пішов готувати нову порцію гарячого чаю, щоб трохи розбудити її та дати потрібний гарячий напій. Робив усе, як вчила мене мати. Ближче до 6-ї ранку Марині знову стало краще і вона солодко задрімала.

Давно я так ні про кого не піклувався. Чи не занадто вже це було? Можливо, та я не міг інакше. Дивно, що турбуватися про неї було неймовірно приємно. Відчуття важливості для неї окриляло мене та селило в душі приємне тремтіння.

Мама сказала б, що я закохався. Але я розумів, що просто гра набрала потрібних обертів, тож я починаю кайфувати та працювати над новим проєктом із превеликим задоволенням. 

Це означало лише одне – я обрав правильну дівчину, тож граємо далі.

***

Коли мала солодко заснула, я й сам задрімав на кріслі біля неї. Прокинувся трохи згодом від голосного гуркоту. Відкрив очі, і побачив перед собою доволі комічне видовище: Марі заспана, з червоними щоками та переляканим обличчям намагалася хутко перевдягнутися, але заплуталась у власних вологих джинсах і просто розстелилася на підлозі переді мною.

А і забув сказати, я ж надів на неї мою футболку, бо Маринина сорочка стала вся мокра від поту і прилипла до її тіла. З жалістю подивився на затертий мало не до дірок бюстгальтер дівчини, який лише спотворював її невеличкі симпатичні груди. Не знаю чому так, але до цієї дівчини я мав дивні почуття: то турбота та ніжність, бажання берегти, то щось на межі із гидливістю, коли її зневага до самої себе мене просто вбивала.

Я все ще сподівався, що хоча б у чомусь вона турбується про себе, дає собі якийсь смак життя, але кожна наступна сторінка цієї книги відкривала лише ще більше комплексів та проблем. Але що поробиш? Такий вже цього разу ігровий персонаж. Чим складніша ситуація із самооцінкою, тим цікавіше мені буде виводити її з цього стану. У будь-якому випадку вона дуже симпатична, але в першу чергу потрібно зводити її в салон краси та на шопінг. Бо з ЦИМ я не спатиму, то вже зневага до себе, чесне слово! І мені абсолютно не цікаво, хто і що думає з цього приводу, бо я точно і чітко знаю, чого хочу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше