Розділ 30

Ізабель

Я опинилася в невідомому місці. Різкий та неприємний запах вдарив у ніс. Почувши крики та голоси, пішла далі. Перед моїми очима повстала клітка. Серце защемило, коли я побачила тигра у клітці, який бився з велетенським та досить грізним пекельним псом. Орки та інші створіння голосно репетували. Їхні крики розносилися відлунням.

Я накинула капюшон на голову та пробралася ближче до клітки. Тигр відскочив від поваленого пса через те, що був поранений. Доки пес не піднявся, тигр люто й безстрашно атакував його. Пес намагався схопити тигра за горло, й від його гарчання я запанікувала.

Тигр ухилився від пса з риком й, чинячи опір, завдав удари лапами. Пекельний пес впав та почав перетворюватися на більш грізного супротивника. Я доторкнулася до клітки. Паніка охопила тіло. Після миттєвого нападу чудовиська тигр знесилено впав.

— Джеймсе! — заволала й почала смикати клітку.

Неочікувано для всіх, у тому числі й для мене, біле світло охопило клітку. Орки загорлали й, відступили від клітки. Коли сяйво зникло, я побачила трьох воїнів. Вони дістали мечі та стали на захист пораненого тигра, який перетворився на мого Джеймса. Я з усієї сили почала трясти двері, які вели у клітку, та, забігши, обійняла Велора.

— Ізабель? — простогнав Джеймс.

Оглянувшись, побачила, що воїни атакували чудовиськ. До нас підбіг ще один воїн і, накинувши на тіло Джеймса балахон, допоміг піднятися йому.

Паніка наросла біля клітки. Орки атакували воїнів, але вони відкрили портал, і хтось схопив мене за руку та поволік за собою. Опинившись на новому місці, мене оточили воїни. Я оглянулася, адже поглядом шукала Джеймса. Чоловік наблизився до мене та міцно обійняв.

— Це землі Атарі! — сказав Джеймс. — Ти в безпеці!

***
 

Основним завданням безсмертного воїна Атарі є вдосконалення душі та тіла, тому вони тренуються щодня й регулярно.

Мистецтво воїна Атарі використовували тільки заради захисту. Їхня сила — це шанобливе ставлення до наставників — архангелів та полководців Атарі.

Забороною Атарі було те, що не можна навчати бойової техніці звичайних людей. Лише воїн із походженням міг стати Атарі.

День безсмертних воїнів Атарі починався о шостій годині ранку. Прокинувшись, всі воїни збиралися у дворі й медитували, незалежно від погодних умов і віку. По закінченню медитації вояків чекав комплекс гімнастичних вправ, спрямованих на розвиток гнучкості тіла.

Першою зброєю Атарі став їхній нерозлучний супутник — меч. Воїни вивчають прийоми, які були об’єднані в один комплекс, що охоплює кілька захоплень, звільнення від них, удари кулаками, долонями, підсічки й невисокі удари ногами.

Безсмертні воїни Атарі були не лише фізично підготовлені, але їхній духовний розвиток переходив до фізичного вдосконалення. Найсильнішим воїнам, які відрізнялися спокоєм, волею, безстрашністю, байдужим ставленням до всіх можливих поневірянь та страждань, архангели надавали силу у виді сил дракона, тигра, леопарда та вовка. Таких воїнів було лише чотири...

***

Назустріч вийшла жінка, яка, наблизившись, міцно обійняла Джеймса.

— Сину мій, ти повернувся! Маю надію, що й твій брат повернеться.

Жінка перевела на мене погляд та всміхнулася.

— Дитино, тепер ти під нашим захистом! — сказала.

Коли ми залишились наодинці, Джеймс зайшов у кімнату та повідомив, що хоче дещо показати. Він відкрив портал. Я взяла його за руку, й ми опинилися на схилі гори.

Оглянулася й побачила неймовірний краєвид. Гора була окутана хмарами, й через хмари виднілися дві вежі з золотими куполами, які між собою об’єднувалися двома мостами. Землі Атарі були під куполом магії.

— Джеймсе, ти повинен відпочити! — повернувшись до чоловіка, сказала.

— Ізабель, — обійнявши мене, прошепотів, — не хвилюйся, моє тіло швидко відновиться. Я хотів тобі показати землі Атарі з висоти…