Розділ 33

Ізабель

У сон увірвався гул. Я піднялася з ліжка, одягнулася та вийшла поглянути, що відбувається. Перед вежами, нахиливши голови, стояли воїни. Я не знала, чи можна підійти ближче, тому продовжували стояти біля колони.

— Воїни проводжають своїх братів в останню дорогу.

Я обернулась. Поряд зі мною стояла мати Джеймса та Габріеля — Катрін Велор.

— Що відбувається?

— Воїни, які захищали маяки, вбиті. Їхні тіла знайшли роздертими та знівеченими.

Я повернула голову та побачила, як у небо підіймається вогонь, а разом із цим вогнем — і душі воїнів. Від побаченого заклякла. Над кожним загиблим воїном засяяло світло.

— Їхні душі знайдуть ворота Раю!

На небі з’явилася блискавиця, а від грому затряслися вежі. Жінка обійняла мене за плечі й промовила, що це архангели так зустрічають загиблих воїнів.

Як мені стало відомо, демони знайшли чотирьох із шести маяків у різних світах. Три маяки були вбитими під час нападу, а один маяк — потрапив у полон. Атарі готувалися до найгіршого. Якщо маяк відкриє портал для демонів — розпочнеться війна.

Після сніданку повернулася в кімнату, яку надали мені. Я була в роздумах. Джеймс та інші воїни захищали мене, а тим часом демони знайшли інші маяки.

Це було жахливо!

В кімнату зайшов Джеймс.

— Як ти себе почуваєш?

— Погано! — чесно відповіла. — Ти захищав мене, а натомість демони дібралися до інших маяків...

— Ніхто цього не очікував! Для нас смерть побратимів та маяків — це велика втрата.

— Джеймсе, я не можу повірити в те, що все так трапилось!

Я опустила голову, й Джеймс присів поряд.

— Ізабель, ми тебе захистимо!

— Джеймсе, — я схопила його за руку, — питання не лише в мені. Ти хочеш захистити, тому що твої почуття до мене...

Я закусила губу.

— Ізабель, — Джеймс пильно поглянув на мене, — я щось не знаю?

— Зараз не час говорити про це...

Джеймс обійняв мене та притиснув до себе.

— Говори!

— Я... довго думала, чи варто тобі про це говорити, — перевела подих. — Єлена віддала мені не лише свої емоції та почуття... але й твої.

Я підняла голову й, поглянувши у вічі чоловіка, прошепотіла:

— Залишися сьогодні зі мною!

Джеймс доторкнувся до моїх губ і запитав:

— Ти впевнена?

Я повільно й ніжно почала цілувати його повіки, чоло, вилиці, спускаючись до шиї. Покусувала мочку вуха та почула легкий стогін Джеймса. Я запустила руку в його волосся й злегка потягнула до себе за основу волосся, біля самої голови.

Джеймс, підіймаючи доверху мій светр, почав цілувати живіт, доходячи губами до грудей. Від насолоди я закрила очі та вигнула спину. Тремтіння пройшлося по всьому тілі.

— Не бійся, — сказав Джеймс та, скинувши з мене весь одяг, роздягнувся сам.

Я спостерігала за його рухами й, відчувши пульсацію посеред ніг, затремтіла.

— Ізабель, довіряй мені.

Джеймс розвів мої ноги та повільно почав входити. Від неочікуваного пориву почала важко дихати. Від болю по щоках потекли сльози. Джеймс почав цілувати моє обличчя та, торкаючись до мого піднебіння за допомогою язика, ніжно почав відтягувати нижню губу, затискати її між своїх губ.

— Не зупиняйся! — промовила та віддалася йому повністю.