Розділ 34

Єлена

Було відчуття, що моє тіло пронизують мечем. Я впала на коліна та заплакала.

— Вони помирають! — крізь сльози промовила. — Моя люба Лаура померла, тепер помирають маяки...

Я билася в конвульсіях. Нестерпний біль знову проник у тіло. Я закричала...

— Єлено! — крикнув Габріель та схопив мене за плечі. — Єлено! Прокидайся!

Я розплющила очі та різко встала. Оглянулася. Ми були в Гісберті у клубі Габріеля.

— Що з тобою?

— Габріелю, маяки померли! Я відчула їхній біль! Це було жахливо. — заплющила очі руками та замотала головою. — Це жахливо — відчувати смерть...

Габріель обійняв мене.

— Ти знаєш, скільки загинуло?

— Три маяки...

— Тоді інших ми повинні знайти раніше за демонів.

— Але як? — підняла заплакані очі.

— Воїни Атарі захищають маяки. Я один із них. Одягайся!

Місцевість була повністю вкрита хмарами й парою настільки щільно, що, дивлячись на горизонт, неможливо здогадатися, де ми були.

— Тільки ввечері, коли охолоджується повітря, хмари повільно починають сповзати вниз, відкриваючи снігову верхівку. А вранці, коли савана починає нагріватися, хмари швидко утворюються навколо вершини! — мовив Габріель.

— Де ми? — повернувшись, запитала.

— Кіліманджаро! — спокійно відповів Габріель.

— О, і що ми тут робимо?

Габріель міцно обійняв та навхрест склав руки на моїх грудях.

— Хотів, щоб ми на декілька хвилин забули про всі незгоди та проблеми. Хотів залишитися з тобою на самоті.

Його слова мене вразили. Я пригорнулася до нього. Габріель поцілував у скроню та промовив:

— Я жив занадто довго й після падіння не цінував час, але поряд із тобою кожна хвилина дорога.

Я обернулася до Габріеля обличчям та поцілувала його. Я хотіла не лише запам’ятати цю хвилину, але й ті почуття, які вирували в серці.

Велор відкрив портал, й ми перемістилися до міста Аруша в танзанійському регіоні.

Я йшла за Габріелем. Коли він зупинився біля одного будинку, зупинилася і я. Велор постукав у двері, й нам через декілька хвилин відкрив молодий чоловік. Він пильно поглянув на Габріеля.

— Габріелю Велоре, брате, не очікував тебе зустріти! — чоловік опустив голову та подав руку Габріелю.

— Ніколасе, радий бачити.

Чоловік запросив нас у будинок.

Як тільки зайшла, то відчула маяк. Оглянулася й побачила молоду, з рудим коротким волоссям жінку з темно-карими очима.

— Ніколасе, якщо ми вас знайшли, то демони також знайдуть. Чому ти не перемістив маяк у землі Атарі?

— Демони відстежують наші переміщення. Так вони віднайшли три маяки й наших побратимів. Еллайза Дюар — п’ятий маяк.

— Чим сильніший маяк, тим сильніша його магія! — сказала жінка. — Один маяк може відкрити портал у потойбічний світ, але довго не зможе втримати його.

— Перші три маяки вбили себе, щоб не служити темній силі. Четвертий — у полоні! — сказав Ніколас. — Наші побратими віддали свої життя заради їхнього захисту...

Будинок раптово почав трястися. Габріель виглянув у вікно й наказав Ніколасу відкривати портал та перемістити маяк у вежу Атарі. Місто накрила пітьма.

— Єлено, йди з Ніколасом! — суворо сказав Велор.

— Я не залишу тебе!

Ніколас не встигнув відкрити портал, адже чорна сутність, яка з’явилася позаду нього, вирвала йому серце. Від жаху Еллайза закричала. Перед нами повстав демон Аббадон. Сильним ударом він відкинув Габріеля.

— Єлено, ти не врятуєш маяк! — сказав Аббадон. — Відступи, або загинеш, як Лаура...

Від спогадів про Лауру, тіло затремтіло від гніву. Схопивши за руку Еллайзу, ми вибігли з будинку, але було пізно...

Я закрилася бар’єром, розуміючи, що на довго моєї сили не вистачить на двох.

— Я краще вб’ю себе! — зі сльозами на очах промовила Еллайза.

— Ти будеш жити! — сказала й сама вийшла з бар’єра.

На мене накинулися демони. Закривши руками голову, я з криком виплеснула енергію та безсильно впала на землю.

Розгніваний Аббадон кинув у мене алебард, який був гібридом списа та сокири, але Габріель, перехопивши його, кинув назад в демона. Аббадон заволав та, намагаючись витягнути алебард із демонського тіла, розкрив могутні чорні крила. Габріель швидким рухом завдавав удар ногою, потім прямий удар кулаком та завалив демона на землю. Схопивши алебард руками, продовжував давити на тіло демона. Міцними крилами Аббадон вдарив Габріеля, таким чином намагаючись скинути його з себе. Велор різко витягнув алебард та ударом роздробив крило демона. Аббадон завив. Від цього протяжного волання здригнулася земля. Демон один крилом завдав удар, і Габріель впав на землю. Я метнулась до чоловіка та допомогла піднятися.