Розділ 44

Єлена

Я відчула пекельний біль у животі. По щоках потекли сльози.

— Ізабель...

Джеймс схопив Бель. Дівчина намагалася вирватися. Її блакитні очі змінилися на чорні. Я впала на коліна. Піднявши очі, побачила, як Ізабель відштовхнула Джеймса й наблизилась до мене.

— Єлено, ти не врятуєш її! — сказала сутність, яка була в тілі Ізабель. — Вона довго боролася з темрявою...

Я піднялась на ноги та, схопивши голову Іззі, проникла в її свідомість.

Нас окутало світло. Бачила, як Джеймс почав бігти. Бачила, як темрява почала відступати.

— Єлено, вибач мені!

Я стояла перед Ізабель. Наші тіла огорнуло біле сяєво.

— Я поранила тебе! Вибач, вибач мені...

Дівчина почала ридати та впала на коліна. Я повільно наблизилась до неї. Кров із тіла краплинками падала на білу поверхню.

— Бель, застосуй силу, яка в тобі!

Дівчина підняла заплакані очі та промовила:

— Я не можу! Темрява дуже сильна. Вельзевул отруїв моє тіло... Я повинна покоритися володарю!

— Ізабель! — закричала та без сили впала додолу.

Я почала тонути у власній крові. Вона омивала моє тіло. Страх та біль пройняли мене повністю.

— Іза...

Я заплющила очі, не маючи сили більше боротися.

Ізабель
 

Вельзевул застосував демонську силу та почав знову катувати мене. В моє тіло були встромлені ножі.

— Маяк, не опирайся! — злісно говорив Вельзевул. — Ти більше не будеш відчувати муки, більше не будеш відчувати біль, якщо прихилишся перед володарем!

Моє тіло перестало боротися, розум був затьмареним. Світло почало гаснути, й настала цілковита темрява. Вона змусила мене встромити ніж у тіло Єлени. Вона змусила мене напасти на Джеймса. Я кричала, але мій крик не був почутим. Я ридала, але мої сльози висохли на обличчі...

Коли підняла очі, то побачила світло та Єлену. Вона стояла навпроти мене. З її тіла капала кров.

— Бель, застосуй силу, яка в тобі! — мовила вона.

Картинка перед очима почала змінюватися. Більше не було світла, лише кров Єлени, й вона тонула в ній. Я схопила її за руку. Або зараз, або ніколи...

Якщо Єлена боролася, я також зможу...

Я закричала! Мій крик пронизав моє тіло та розум. З останніх сил витягнула Єлену та, схопивши її, сильно притулила до себе. Мої сльози заполонили мене. Крізь них я вже не могла нічого бачити.

— Михаїл!!! Гавриїл!!! Рафаїл!!! Уриїл!!! Салафиїл!!! Єгудиїл!!! Варахиїл!!! — закричала, і з тіла вийшло світло...

Архангел Михаїл

— Брате, ти хотів показати свої володіння! Я прийшов!

Я кинув меча на землю.

— Михаїле, я радий, що ти навідався до мене!

— Люці, відозви своїх демонів та віддай шостий маяк!

Люцифер злісно посміхнувся та, вдаривши мене хвостом, завалив на чорну землю.

— Шостий маяк уже моя! Вона здалася перед темрявою... ніхто не зможе врятувати її, навіть емпат помирає!

Я вдарив Люцифера крилами та, відштовхнувши його, стрімко піднявся на ноги. Почув поклик шостого маяка. Він лунав звідусіль.

— Тоді нам бою не уникнути! — накинувшись на Люцифера, промовив.

Від наших ударів червоне небо запалало. Блискавиця вдаряла в чорну землю. Із нетрів почали вилазити демони. Вони накинулися на мене та відірвали від Люцифера. Я підлетів з землі та, крилами вдаряючи демонів, почав нищити їх. Діставшись до меча та піднявши його в небо, відкрив портал, через яке пройшло світло й, спопелило демонів!

Я швидким рухом завдав удар крилом у щелепу Люциферу. Зваливши Люцифера з ніг, підстрибнув та завдав повторного удару.

— Михаїле...

Хвіст Люцифера спочатку вдарив по обличчю, таким чином дезорієнтувавши мене, потім я відчув удар у груди. Занепалий брат миттєво та напрочуд швидким ударом наніс кулаком у щелепу знизу вгору. Від наших ударів земля сколихнулася.

— Я випалю весь світ дотла! — заричав Люцифер.

— Це ми ще подивимось, брате!

Стрімко наніс удару Люциферу в область сонячного сплетення кулаком. Він втримався на ногах, але, схопивши мене ззаду, натиснув на крило та вибив меч із рук. Під час його нападу ззаду я почав сильно бити його ліктем. Удар збив дихання Люцифера. Пролетівши до меча, схопив його та обернувся. Лезо меча опинилося на грудях занепалого брата.

— Я не буду вбивати тебе, Люці!

— А що ж ти зробиш? — злісно мовив сатана.

Позаду мене з’явились шість братів — архангелів!