13. Мені запропонували змиритися! З життя розробника

- Давай, Конфуцій, виходь із шафи. Усі мої куртки вже пахнуть тобою. Чи це твоє місце сили?

- У кожного воно своє, - промовив Конфуцій і поважно пройшов повз.

- Вибач, я не хотів зачепити.

- Добре. Поговоримо про щось високе. Як завантажується програма?

- Люди так довго заганяли свої почуття кудись у задній кут і користувалися якимось сурогатом, що тепер раді дати волю.

- Давати волю почуттям – це небезпечно.

- Звісно, ​​небезпечно. Проте, тиснути їх у собі – ще небезпечніше. Знаєш, я навіть так тобі скажу: це залежить від ситуації та контексту. Якщо всі навколо готові прийняти той факт, що і я і ти маємо на це право та усвідомлюємо свою відповідальність, тоді ми краще дотримуватимемося кордонів один одного, і, при цьому, не заганяти в кут себе.

- Відповідальність за почуття?

- Ось, ти, як завжди, бачиш у самий корінь. Так, саме так. Адже донедавна ми могли контролювати лише прояв наших почуттів. І те – не завжди. Наприклад, тобі шкода віддати мені шматочок свого корму, але я прошу, і ти віддаєш. Але почуття жалю в тобі лишається. Ти не можеш його закрити логічно. Або, наприклад, тобі заздрить сусідський кіт, на ім'я Гуггл, але… при зустрічі він робить морду чайником і не показує своїх заздрощів. Вдало приховує... Але при цьому продовжує заздрити.

- Треба подумати про це.

- Подумай, Конфуцій… Чия душа в тобі зараз живе? Може, в минулому ти був воєначальником або лицарем, який був закоханий у прекрасну даму, га?

- Можливо…

- А, знаєш ... люди люблять трактувати все по-своєму. Коти, мабуть – теж. Ми всі, насправді – міжпланетні істоти. Коли люди трактують Біблію, вони бачать там “І створив Бог небо і землю… Створив чоловіка та жінку… Плодіться та розмножуйтесь на цій землі та володійте нею… ВОЛОДІЙТЕ, Конфуцій. Не майте, не користуйтеся, а – володійте…

- В цьому щось є.

- А чи ти замислювався колись, Конфуцій, що люди на цій землі з'явилися кілька мільйонів років тому, а не 5000 років тому з часів Адама та Єви?

- Ну, зрозуміло. Тільки про це й гадаю.

- Так ось… Адам і Єва та всі їхні нащадки – це штучно створені люди. Пам'ятаєш, як у Біблії Ісус каже: “Я прийшов до заблудлих вівців в Ізраїлевого дому”. Ісус був великим Магом, Конфуцієм. На той час на землі накопичилося дуже багато душ штучно створених людей, у яких було заблоковано реінкарнацію. У планети було величезне енергетичне блокування, розумієш? І роль Ісуса була: врятувати ці душі. Ісус розблокував їм реінкарнацію та загалом енергетику планети.

- Розумію тебе.

- Упевнений, що розумієш… Адже ти… істота звідти. З космосу. Звідки всі прийшли та куди підуть. І залишать тут слід. Кожен – свій. І ось у цьому Космосі, Конфуцій, нарівні з рештою, живуть людські почуття.

- Тільки людські?

- Не тільки… Але як приклад зазвичай використовуються саме вони. Іноді навіть прикольно. Нескінченна кількість ітерацій роботи із почуттями дозволяють вивести навіть деякі висновки. Ну, наприклад ... Люди схильні робити аморальні вчинки, якщо впевнені, що це залишиться в таємниці від усіх.

- У нас так само…

- Ось-ось ... А якщо людина робить аморальний вчинок, то вона по-іншому оцінює "що таке добре і що таке погано". Помічав?

- Ще і як!

- А ще... деякі люди мають схильність до мазохізму, про яку вони не знають.

- А це що таке?

- Самі створюють проблеми, а потім ловлять кайф від своїх страждань. І, якщо ти розв'язав їхню проблему, то… ти позбавляєш їх кайфу.

- Та гаразд...

- Точно тобі говорю... Варто тільки подивитися трохи глибше. А багато людей шукають порятунок чи об'єкт для поклоніння - релігію, місію, гуру - щоб сховатися від обставин реального життя. Заходять в інтернет, а там цих гуру - хоч греблю гати (вираз було в іншому формулюванні, змінено в рамках пристойності та цензури). І вибирай будь-кого, можеш взяти того, який симпатичніший. Нормально?

- Суще неподобство!

- І ось коли я читаю закони про діяльність в інтернеті, та й не тільки, Конфуцій, я не перестаю дивуватися… Людям забороняють продавати алкоголь чи цигарки… Я не кажу, що це добре, але… це набагато безпечніше, ніж… колупатися у чиїйсь психіці. Хто відповідатиме, Конфуцій?

- Чесно? Не знаю.

- От і я не знаю. З одного боку, ми всі за свободу слова, а вже в інтернеті - тим більш. Говори що хочеш, де хочеш, кому хочеш, вчи, продавай, залучай, змушуй, умовляй… А з іншого боку… Якесь будівництво чи виробництво – там контроль ого-го який! А те, що кожен новий гуру хоче навести лад у мене в мізках і в душі (адже є такі, які ведуться!) - до цього нікому немає діла. Головне, щоб сповіщення про приватність, та дисклеймер були на видному місці ... Я нещодавно зустрів пораду одного психолога. Так ось, Конфуцій, вона звучала так: "Упокориться з тим, що ви живете в реальному світі!". З одного боку – це геніально. З іншого - світ змінюється прямо на очах...