Феномен бариста

ІІ

Я зібрався з думками, приборкав ком у горлі і, ще більш нервово, продовжив:

- Двадцятого червня, п’ять днів по тому, я роззнайомився з однією приємною дівчиною на ім’я Дана. Вона працює в тому ж бізнес центрі що і я, тільки на пару поверхів нижче. Зазвичай, в ліфті повно народу і він зупиняється майже на кожному поверсі, через що я обираю тяжкий, але значно швидший, спуск сходами. Ліфтом я користуюсь лише для підйому. І ось, у той день, заскочивши до ліфта, я помітив її. Неймовірно глибокий погляд темно-блакитних очей одразу влучив мені кудись у тім’ячко.

Я вирішив познайомитись, і почав зі стандартних питань на кшталт: «А на який вам поверх?», «Давно тут працюєте?», «А як Вас звати?» і не встиг отямитись, як вона вже мала виходити. Тож останні чотири секунди в ліфті виглядали як комедія: «Мене звати Олександр, ось мій номер. Напиши, якщо ввечері вільна».

Коли двері вже зачинялись вона засміялась і, не подивившись на мене, пішла цокаючи підборами. Хоча вона не відповіла мені одразу, і не написала найближчим часом, я все ж таки отримав від неї зустрічну пропозицію, щодо вечора. Дана написала під кінець робочого дня. Я мав би працювати ще годину, але віддалена робота дозволяє мені приходити і йти з офісу в будь-який час, – я можу прихопити роботу додому, тому я стрімголов зберіг усі редаговані документи і вибіг на вулицю.

Дівчина чекала мене біля обертових дверей. Я запропонував випити кави, вона погодилась. Не поспішаючи ми пішли в напрямку якогось смачного закладу. Я не знав, куди нам варто завітати, та чомусь першим мені на думку спало саме «Ком’юніті». Мені насправді сподобалось це місце, тому я вирішив неодмінно показати його дівчині. До того ж, воно було відносно новим і Дана в ньому ще не була.

Коли ми увійшли до «Ком’юніті» там було дуже людно, але нам пощастило – компанія, що сиділа за одним із столиків саме збиралась іти. Ми почекали поки Юджин прибере зі звільнившегося столу і, нарешті, перейшли до неспішної розмови, обмірковуючи наше замовлення.

- Не була тут ще?

- Ні. Тут доволі стильно, мені подобаються світильники.

- Це точно, – погодився я. – Наче ретро прожектори. Що бажаєш з основних страв?

Млинці з м’ясом, з яблуком і корицею, зі смородиною, сирники, вареники з картоплею, вареники з сиром, якийсь пиріг з овочами, м’ясний пиріг… Я швидко пробіг очами весь список і зрозумів, що поїсти мені тут таки не вдасться. І якщо в перший раз від їжі я відмовлявся просто так, то зараз мені доводиться робити вже вивірене рішення. Нічого з наведеного мені не підходило.

- Вітаю! О… Вас я бачив на початку цього тижня, – промовив Юджин, оцінюючи мене з голови до низу. – А Вас, леді, я також ніби десь бачив. Може в районі Либідської, «Оушн Плаза»?

- Взагалі я на Дружби народів живу, але на Либідській у мене спортзал, та й в торгівельний центр я періодично ходжу, тож все може бути.

- Точно, мабуть там я Вас і бачив. Завжди радий бачити знайомі обличчя. Добре, ви вже вирішили, що будете замовляти? У нас дуже смачні сирники… Найкращі за версією Юджина Юджиновича.

Я розсміявся та не питаючи, як багато сирників Юджин скуштував, аби робити такі серйозні заяви, замовив нам по порції. Дана замовила Лате, а я обрав зелений трав’яний чай. Він має добре тонізувати та заспокоювати нервову систему після напруженої роботи в офісі. Усвідомлення, що я таки замовив собі те, що не хотів, прийшло лише потім, коли зав’язалась розмова.

- Тож ти займаєшся просуванням сторінок у…

- У будь-чому. Соціальні мережі, лендінги, – випередила моє питання Дана.

- І ти можеш зробити якусь сторінку особливо популярною?

- Ну не те щоб особливо популярною, але можу привести її в охайний, привабливий вид і таким чином підняти зацікавленість продуктом, або тематикою, яку вона представляє.

- Ого! І що для цього потрібно?

- Деякі знання з копірайтингу, деякі з дизайну та економіки. Більш нічого. А, ні, ще трохи грошей, якщо прагнеш активно шукати нові ліди, – вона посміхнулась.

- Пробач за мою непідготовленість до даної тематики, але що таке «ліди»?

- Потенційний покупець, або клієнт, який проявив інтерес. Контакт з ним, отриманий для подальшої менеджерської роботи і називають «лід».

- Цікаво, – я подивився у вікно і замислився. – А чи можна таким чином знайти людину?

- Тобто?

- Я маю на увазі, якщо наприклад хтось зникне, або скажімо помре, чи можна якось просувати сторінку людини, аби більше народу про це дізналось і допомогло в пошуках винного?

Непомітно до нас підійшов Юджин із нашим замовленням. Оголосивши дві порції сирників, лате та чай, він пішов. На обох тарілках лежала пара прикрашених ягодами та листочками м’яти сирників, а на іншому берегу тарілок розтікалась невелика порція сметани.

- Ну, скажімо так, просувати сторінку людини можна, але це не зовсім… Дивись, краще зробити певну об’яву, публікацію про зникнення і просувати вже її. Так більше шансів привернути увагу до ситуації.

- А якщо мене цікавить вбивця? Чи можна якось його знайти?

- Так, зазвичай цим займається поліція. Я не працюю в поліції, такого за допомогою соціальних мереж ніхто не робить. Тобто так, за допомогою них можна шукати людей, в тому числі правопорушників, але для цього необхідно мати доступ до баз даних, а це може робити лише Служба безпеки України та й вона мабуть лише опосередковано.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше