Глава 22

Дінка спала уривками, а на ранок раптом провалилася в глибокий сон і коли прокинулась, перше, що спало на думку — їй все наснилося. І вкрадений гаманець, і злива, і п'яний Домін, а головне, дзвінок Тимура. Та реальність зразу ж вистрілила в мозок, що ні, не наснилося.

Вона справді вчора була вдома у Максима, знову втекла від нього, а п'яний Домін, вийшовши з ванної і не побачивши Дінки, сів у машину і поїхав її шукати. І допетрав же, незважаючи на свій зомбі-стан, куди вона рушить в пошуках грошей, оскільки розгепав свій позашляховик, не доїхавши пару кварталів до «Роялю». Все це вже вдень розповів Дінці по телефону Олексій.

Протягни Домін ще трохи, в казино його, звичайно ж, зуміли б зупинити, а так машина відновленню не підлягає, а разом з нею і всі Дінчині мрії, очікування і надії. Втім, як і самі по собі відносини з Максом, які щойно почали прояснятися. Дінка дуже сумнівалася, що їх зустріч на тверезу Домінську голову буде радісною і щасливою.

І все одно вона ледве дочекалася вечора і прийшла в казино найперша. Звичайно, Максима вона сьогодні навряд чи побачить, але може Тимур щось нове розповість?

Розповів Плаский. Дінка стояла в холі, вдаючи, що поправляє волосся перед дзеркалом, а насправді вже не могла перебувати в стафф-румі, де відчувала себе в повній ізоляції. Увійшли Плаский з Кадром і сіли в холі на дивані, за традицією нахабно на неї зиркаючи.

— Що, Лялько, встряла ти, — з явним задоволенням повідомив Плаский, не глузуючи, а констатуючи факт. — Тепер все життя доведеться на Горця горбатитися, поки «беху» йому не відробиш.

— У нас рабство скасовано, — не повертаючись, відповіла йому Дінка і почала пильно розглядати в дзеркало праву брову, раптом надзвичайно перейнявшись її зовнішнім виглядом.

— У вас може бути, — підморгнув їй Ігор, — а у нас його самий розквіт!

— Я не садила твого Горця п'яним за кермо, — Дінка продовжувала говорити, а всередині вже все холоділо і покривалося крижаною кіркою, оскільки в глибині дзеркала відбивався Домін, що стояв в дверях. Він не виглядав пораненим чи калікою, лише біля скроні пролягало дві глибокі подряпини. — Так що мені все одно.

І Плаский, і Кадр одразу зникли, Дінка закрила очі. Їм все одно доведеться поговорити, так що немає сенсу тікати і ховатися.

— Це я якраз зрозумів, — сказав Максим. Дуже холодно і неприємно сказав. — Зрозумів, що тобі на мене наплювати, можеш не повторюватися. Скажи тільки, навіщо ти взагалі вчора приходила, якщо відразу ж втекла?

Дінка здивовано підняла голову і розвернулася на сто вісімдесят градусів.

— Ти ще питаєш? — її немов прорвало. — Ти сам дав мені ключі і сказав, що я можу приходити в будь-який час. Я не знала, що ти повернувся, так була рада, а ти мені стільки всього наговорив ...

— Я був п'яний, Діна, — простогнав Максим, прикриваючи рукою очі, — я взагалі нічого не пам'ятаю, пам'ятаю тебе в моєму халаті в кріслі і все. Хіба ти не бачила? Я тому і не дзвонив тобі, — він додав уже тихіше, — що збирався накидатися, мене в такому стані краще не займати. І треба ж, щоб ти прийшла саме вчора.

— Так, мені пощастило, — кивнула Дінка, — я дізналася про себе багато цікавого. І знаєш, з мене вистачило, більше бажання немає.

— Я був п'яний, — він буквально прогарчав і схопив її за зап'ястя, але Дінка вирвала руку і ухилилася від Доміна, який нависав над нею.

— Мені потрібна була допомога, Макс, замість цього ти мене в бруді викупав. Якби ти тільки себе чув ...

... Зате він ще говорив, що закохався в неї, і надихатися не міг, і що вона пробралася глибоко в його душу, але клята впертість відганяла ці думки і ще більше розпалювала образу.

—Так що шуруй, Домін, до своїх кристально чесних і порядних повій, не потрібні тобі нормальні дівчата...

Він схопив її тепер за обидва зап'ястя і втиснув в стінку.

— Нормальні? А де ти тут бачиш нормальних? Малолітня розпещена егоїстка, ось ти хто, якби ти була нормальна і, — він зовсім перейшов на шепіт, — і якби думала не тільки про себе, то просто гепнула б мені по загривку, я і так ледве на ногах тримався, а вранці б вже розбиралися. Так я в ногах у тебе повзав би за кожне слово, яким образив. А ти просто втекла. Ти знала, що я поїду за тобою, бачила ж, що я як очманілий, але тобі плювати, тобі все одно. Досить, — він розтиснув пальці і відштовхнувся від Дінки, яка так і влипнула в стіну, — мене дістала ця пісочниця. Тобі потрібні такі ж сопляки, як твій Влад, забирайся, до більшого ти ще не доросла.

Дінка з відчаєм дивилася на Макса і розуміла, що він має рацію, абсолютно і безповоротно, а особливо було гірко усвідомлювати, що вона, тікаючи, навіть сподівалася в глибині душі, що він помчить за нею на крилах кохання. Тільки ось зметикувати, що мчати Домін буде не на крилах кохання, а на своїй машині — п'яний, під проливним дощем — як з'ясувалося, не спромоглася.

Вона дивилась на його прокреслену порізами скроню, на стиснуті губи, на сірі очі, в глибині яких палав все той же знайомий вогонь, і їй вже не хотілося кидатись дурними звинуваченнями, а хотілося провести пальцями по обличчю, торкнутись скроні губами, цілувати його очі, поки в них знову не з’явиться той глузливий прищур, що так їй подобався.

Але тепер між ними пролягла широка тріщина, яку вона як би не хотіла, не могла перескочити, тому... Та тому що тепер сам Максим не дозволив би, Дінка невідомо звідки це розуміла.

— Я міг вбити когось, Діна, — відчужено продовжував тим часом Макс, і Дінку кинуло спочатку в жар, а потім назад в крижаний морок. Господи, адже він справді міг стати мимоволі причиною чиєїсь смерті, яка ж вона дурепа... — Я мовчу про те, що міг розбитися сам, але це, як я розумію, хвилює тебе найменше. Так що все тільки на краще. І ще, — на цей раз він ледь не вивернув їй руку, що вона навіть тихенько охнула, — сьогодні ти в останній раз дозволила собі послати мене. Я жінок не б'ю, але обіцяю тобі більше не стримуватись, так що притримай язика. Хоча яка з тебе жінка ...