ПРИНАГІДНІ ПОРАДИ

Абсолютна невжитковість вищенаведеного тексту змушує автора до кількох (семи) зауваг, котрі мають характер практичних рекомендацій і створюють трояндно-виноградну (квітково-ягідну) цілісність з тим, що було означене в заголовку як “Вчення Дідугана”.

…парк екзотичних дерев, в якому кажани купаються в пилку бананових квітів.

Суцвіття бананової трави, яку помилково називають деревом, є загостреним відростком, що з’являється із осердя розетки листків на кінці стебла, і на початку має вигляд конусоподібної пурпурової бруньки. Коли ця брунька розкривається, появляються такі тонкі, багаті на нектар, трубчасті білі квіти, зібрані китицями у подвійні ряди. При низькій температурі банани можуть не зацвісти. Із квітів банану в Індії варять компот (в кулінарній традиції народів світу різні квіти використовують навіть для приготування перших страв: скажімо, квіти лілії китайці варять у молоці і заправляють таку зупу перцем та сіллю, американці їдять зупу з настурції, японці – з фіалок. А гренландські ескімоси їдять практично всі квіти, які вдається виколупати з-під снігу, окрім голубих дзвіночків. Ескімоські жінки навіть роблять із квітів запаси на зиму, збираючи їх в шкіряні мішки і заливаючи смальцем).

Більш практичне використання мають плоди бананової трави. Але врожаю ще треба дочекатися, адже виростити банан не просто. Найперше, бананам шкодить вітер. Легкий вітер зриває листя, чим створює перешкоди для обміну речовин, сильніший може викривити крону “дерева”, вітер швидкістю 40 миль на годину валить стебла і може пошкодити корені, вітер швидкістю 60 миль на годину викорчовує цілі бананові плантації. Власне через часті урагани основні культури бананів були перенесені із Вест-Індії до Центральної Америки. Для захисту врожаю також треба використовувати препарати для боротьби з нематодами, які викликають гниття коренів. Найкраще перед посадкою бананів переорати землю, щоб сонце знищило нематодів якомога глибше в грунті. Ще один шкідник – Чорний Довгоносик, який залазить в основу стебла і прокладає ходи наверх. Спроба знищити Чорного Довгоносика в біологічний спосіб (за допомогою хижака, який харчується виключно Чорними Довгоносиками) поки що не привела до успіху.

Існує багато способів використання бананів у кулінарії. Стиглі банани часто розрізають вздовж, запікають або присмажують, і вживають з карамеллю або потовченим арахісом як гарнір до м'ясних страв. Із нарізаних тонкими скибками бананів з додаванням лимонного соку і цукру готується джем або фруктовий соус. На островах Тихого океану недостиглі банани запікають цілими на гарячих каменях. А зі стиглих бананів, змішаних із кремом з кокосових горіхів та ароматизованих листками цитрусових, роблять густий та запашний напій. За останні 25 років значно виросло промислове виробництво смажених зелених бананів та бананових чіпсів, які продаються так само добре, як картопляні.

І останнє. Шкірка завезених в Європу з тропічних країн бананів переважно вкрита парафіном, тому її конче знімати. М’якоть незрілого банана може бути щільною і навіть мати в собі латекс, але при дозріванні робиться ніжною і слизькою, а потім м`якою і мучнисто-крохмалистою, ламкою. Тому жінкам користуватися бананами краще тільки верхніми губами.

…візерунки на пальцях, котрі, якщо вірити дактилоскопії, ніколи не повторюють одних і тих самих зигзагів.

Відбитком пальця як печаткою, яка посвідчує особу, почали користуватися ще мешканці Асирії та Стародавнього Китаю. Але тільки у 1880 році якийсь англієць Вільям Гершель запропонував поліціянтам із Скотленд-Ярду метод дактилоскопії, щоб ідентифікувати злочинців за відбитками пальців. Кажуть, що Гершель, який довший час проживав у Індії, навчився роздивлятися пальці від місцевих циганів-ворожбитів. Тривалі спостереження переконали містера Гершеля, що папілярні лінії (узори на пальцях) у різних людей відрізняються між собою і не змінюються протягом цілого життя. Шляхом тривалих експериментів Вільям Гершель пересвідчився, що будь-які спроби знищити або змінити шкіру на пучках не дають результату. Відклавши в бік гостро відточеного ножа і знявши з пальців закривавлені бинти, він після кожного досліду відзначав, що узор на загоєних пучках не стерся. А випотрошивши кількох вагітних жінок, містер Вільям визначив, що шкіряні бороздочки, що прикрашають кінчики наших пальців, з’являються вже у шестимісячного плода, тобто ще до народження людини. Не дивно, що в хірології відбитки пальців вважаються базовими елементами характеристики особистості, вказуючи на вродженні риси характеру.

Залежність характеру людини від візерунків на кінчиках її пальців почала вивчати ще одна нова наука, яка виникла майже водночас із дактилоскопією – дерматогліфіка. Її родоначальником називають двоюрідного брата Чарльза Дарвіна сера Френсіса Гальтона, який 1892 року випустив свою класичну працю про відбитки пальців.

Зараз вiдомо, що вiзернуки на кiнчиках наших пальцiв бувають тiльки трьох типiв - у виглядi завиткiв, петель та дуг. Такi малюнки утворюються через нерiвностi поверхнi шкiри на пучках, де розташованi органи дотику людини. Оскільки цi вихлястi зигзаги на пучках з'являються в людини ще в материнській утробі, науковці висловлюють припущення, що їхній малюнок визначається структурою нервової системи, яка під час ембріонального розвитку тісно пов’язана з формуванням шкіри. Іншими словами вiдбиток пальцiв є своєрiдною картою головного мозку, за якою справдi можна прочитати iндивiдуальнi особливостi кожної людини.

Люди, в яких переважають дуговi вiзерунки на пальцях, мають суто конкретний тип мислення, вони прямолiнiйнi, вiдвертi й правдивi, важко пристосовуються до нового середовища та не люблять закулiсних iнтриг. Такi люди мають вразливе здоров'я i, можливо, тому їх не так вже й багато. Тi, у кого на пальцях бiльше завиткiв, є людьми непостiйними, з мiнливим характером. Вони схильнi до самокопання, постiйно незадоволенi собою, їм важко обрати власну манеру поведiнки. Такi люди часто вплутуються в авантюри, але не для власної вигоди, а радше для розваги.