Таємна фея

Того невдалого дня народження, тітка Тамара все таки забрала Максима назад до дитячого будинку. Саме дивне те, що Стас зовсім не пручався, він прийняв це або ж просто здався. Наступного дня у Ярини був завал на роботі, через поломку на типографії, тому прийшлося цілісіньку добу провести на роботі. З Ігорем цього разу теж було легко, бо його відправили у відрядження, тому, цієї пики дівчина не бачила цілісінький день.

Уся ця ситуація з Максом, зовсім не вилазила з голови. Дівчина тричі хотіла зателефонувати до Стаса, але щось її зупиняло. Добре, що цей день у Ярини вихідний, тому дівчина розпочала свій ранок як звичайно: пробіжка, душ та сніданок. А о десятій годині вже сиділа у кабінеті психотерапії.

- Ярино, як справи? Які зміни у своїх почуттях помічаєте? – Інга натягає окуляри та бере до рук  планшетку з папірцем і ручкою.

- Я все таки вирішила, що буду приймати препарати. Ця тривога мене зовсім не покидає, але до паніки не доходить. Тому, мушу визнати, що трішки краще.

- Це добре. Але моє питання стосується саме почуттів. – Інга уважно вдивляється у дівчину.

- Я не розумію, що відчуваю. Можливо, це просто захоплення, яке скоро пройде. Але, останній раз схожі почуття, були тільки до Марка, – вмить на Ярину нахлинуло хвилювання, від якого пересохло у горлі, тому вона була вимушена відпити води.

- Тобто, свої почуття ти ще не навчилася сприймати. Дуже погано. Чим більше йде опору з твого боку, тим тобі важче в емоційному плані. Як ти ставишся до афірмацій? – жінка загортає волосся за вуха, та витягує із своєї планшетки чистий лист.

- Чесно признаюся, я вперше чую про таке. – дівчина знизала плечима.

- З першим разом. Отже, афірмація – це настанова. Я пропоную, аби ти декілька тижнів спробувала прокидатися та налаштовувати себе на позитив. – Ярина, погоджуючись, захитала головою.

- Що найперше у тебе крутиться у голові, коли ти прокидаєшся? – жінка приготувалась до писання.

- Страх, хвилювання. Кожний день для мене наче каторга. – дівчина відчуває, що справді, від кожного дня чекає чогось страшного або поганого.

- Перша афірмація буде такою: «Я радію кожному дню, та знаю, що він буде сповненим тільки позитивними та радісними емоціями. Я не відчуваю страху та хвилювання. Я люблю своє життя і все що мене оточує. Ранок надає мені нові сили, бадьорість та здоров’я. Я не боюся своїх почуттів та готова їх приймати та відчувати.» - Інга занотувала кожне сказане слово. У неї був дуже розбірливий почерк, ніби машинка надрукувала.

- Це якось трошки дивно. – Ярина підняла брови читаючи афірмацію. – Таким хіба не божевільні займаються?

- Спробуй, це займе одну хвилину твого ранку.  Потім це увійде в звичку. Головне вчитуватися та відчувати, вірити в кожне написане слово. – Інга говорила як завжди, спокійно та роблячи акцент на кожному слові.

- Добре. Я спробую. – дівчина складає листок у маленький квадратик та замикає у бордовий гаманець.

- То, як твої справи зі Станіславом? – психолог відкидається, у здоровенне крісло, немов готуючись до цікавої історії. Історія справді вийшла довгою та емоційною. Ярина розповіла про те, що взнала від хрещеної, а також про ситуацію на дні народженні.

- Ти відчуваєш жалість чи дійсно симпатію? Не поспішай відповідати. – жінка замикає руки в замок, та розміщує їх на животі. Ярина ж міцно закриває очі та робить повільний вдих і такий же видих.

- Симпатію. Вона з’явилась у мене ще до того, як я дізналась цю трагічну історію.

 Інга піднімає руки вверх і вперше тріумфально посміхається.

- Нарешті, ось те що я хотіла почути! Так ось, в цій ситуації ,однозначно, йому потрібна підтримка. Тільки, це складна ситуація. Тому, я пропоную тобі спершу переговорити з тією жінкою, а потім вже йти зі своїм співчуттям до хлопця. – жінка переводить погляд на великий дерев’яний годинник. Стрілки вказували на те, що їх час закінчився.

Ярина дуже довго обдумувала слова психотерапевта і не могла зрозуміти, як же зустрітися з тіткою Томою. Номера телефона вона не мала, адреси теж не знала, тому вирішила піти додому, та ще раз прогулятися з Тигром. Дівчині було дуже шкода пса, їй здавалося, що дворазової прогулянки йому дуже мало.

На вулиці, вона ще декілька разів крутила в голові ситуації та можливості, як можна зустрітися з жінкою.

- Тигре, а якщо я просто схожу у той дитячий будинок? – дівчина поглянула на пса, який розривав землю та щось гучно винюхував. Адже, дівчина знала адресу, знала ім’я та мала за мету дізнатися побільше, як допомогти Стасу у цій ситуації.

*

Ярина увійшла до чотирьох поверхової будівлі, чесно кажучи, вона їй була дуже схожа на школу. На першому поверсі, на щастя для неї, протирала пилюку жіночка. Скоріше вже бабуся, бо вона була худенька, низького  зросту, а лице було всіяне дрібними зморшками. Одягнена вона була у синій халат та білу хустинку.

- Доброго дня! – Ярина підійшла ближче до прибиральниці.

- Ви шукаєте когось? – запитала вона, не відриваючись від витирання підвіконника.

- Мені потрібна Тамара, вона скоріше за все тут вихователька. Я не знаю її прізвища, але раніше вона працювала в Мукачево.