Філофобія

Покаяння

Сьогодні Ярина прокинулась вперше з посмішкою на лиці. Сонце лагідно світило у її вікно та грайливо пускало зайчики від дзеркальця. На небі не було жодної хмаринки, тільки де не де гуляли стежки від літаків. Ярина спала з відкритим вікном аж до п’ятої ранку, до тих пір, доки сусід збоку, не вирішив випалити цигарку. Він працював на ранішньому ринку, тому прокидався досить рано. Вранішній ритуал розпочинався з цигарок, дешевих та смердючих. Через це, Ярина теж була вимушена прокинутися, аби закрити вікно. Потім назад поринула у теплі сни, але тепер прокинулась не від будильника, а від грайливого сонця. Пес теж був в гарному гуморі, бо спав на підлозі, задерши лапи догори, та легенько хропів. Дівчина зістрибнула з ліжка та застелила постіль сріблястим покривалом. З дзеркальця їй посміхалася дівчина, яка схудла до сорок другого розміру, а її волосся через побічні дії таблеток вимушені були пофарбуватися у гранатовий колір. Не чіпаючи сплячого друга, дівчина прийняла душ, та як завжди використала фен для сушіння волосся. Пробіжка виявилась дуже короткою, бо по дорозі вона зустріла свою рідну та хрещену маму.

Мама Рая була дуже роздратованою, сама вона була невеличкого зросту та середньої статури, тому прямувала додому вона зосереджено, стиснувши кулаки та розмахуючи короткими руками.

- Мамо, поясни хоч ти, що відбувається? Останній раз я мамусю бачила такою злою, коли її вівці порозбігалися. – Ярина вкоротила повідець Тигру, аби той швидше йшов та не звертав уваги на перехожих, котрих так і хотів за щось гризнути.

- Ой, Ярино, ти краще мовчи. Соромно за тебе. – після цих слів Ярину взяв ступор, бо її хом’ячок почав прокручувати останні роки свого життя, згадуючи, де ж і коли наробилася така шкода. Вони мовчки зайшли у під’їзд, Ярина вже тремтячими руками відкривала замок квартири,  після чого, матусі швиденько влетіли усередину та всілися за прозорий кухонний стіл. Зараз Ярина себе відчула наче маленька дівчинка, яка зробила якусь шкоду, і зараз її будуть за це читати нотації. Дівчина сідає навпроти мам, та через секунду від хрещеної прилітає пекучий ляпас по щоці. Такого Ярина зовсім не чекала, тому швиденько відскочила зі стільця та схопилася за щоку, яка почервоніла вмить. Мама дівчини сама здригнулася від такого повороту подій, але не промовила ні слова.

- Ти чого весь наш рід з гімном змішуєш, гадюко мала? – викрикує хрещена.

- Вибирай слова! – гримнула мати Ярини, що для Раї було дуже несподівано.

- Думаєш люди у селі не знають, яка у моєї похресниці машина? Чому я дізнаюся, що ти була у селі від алкаша діда Степана з сусіднього села? Чому я дізнаюся, що ти була з тим байстрюком? У вас в місті немає мужиків нормальних, що ти кидаєшся на таке? Ти ж не знаєш, який там рід дурний! – вона почала ходити з одного кутика кімнати в інший так швидко, що її колосок на голові вже розтріпався. Ірина, же сиділа спокійно схиливши голову.

- Ярино, ти думала, що ніхто нічого не взнає? Мені розповіли, що ви шастали по будинку баби Люди, а потім поїхали до його батьків! Познайомилася з своєю свекрухою та свекром? Чим приймали? – розпиналася Рая.

- Що я такого зробила? Ви його зовсім не знаєте! Він нормальний! Я просто хочу йому допомогти, у нього складна доля. – Ярині було дуже складно говорити, через те, що від цього навалу негативу, її знов почало трусити та двоїтися в очах.

- А потім ми тобі будемо допомагати? Алкоголь, наркотики, незаплановані аборти? Що з цього вже було? – від таких запитань, мати Ярини витріщила свої нафарбовані фіолетовим олівцем очі на куму, вона однозначно не очікувала чути таке.

- Він дуже порядна людина. І що б ви мамусю не говорили, я буду з ним спілкуватися. Не знаю, чи пов’яже мене з ним доля, чи ні, але він набагато кращий за Вас! Бо не дозволяє собі поливати нікого брудом. І взагалі, я маю бути на роботі через тридцять хвилин! – дівчина набрала повні легені повітря та випалила це жінкам, після чого відправилась до спальні, аби вибрати вбрання. Хрещена ж полетіла слідом, і продовжувала вереск:

- Тільки через наш труп у тебе може бути щось з ним! Стидовисько! Іро, скажи їй!

Мати Ярини провела руками по короткому волоссю, та спершись на стіну, легенько по ній сповзла донизу. Вона прокашлялась у кулак і нарешті заговорила:

- Рає, нехай вирішує сама свою долю. Я не хочу, аби моя донька, потім картала себе, що не могла бути через нас з тим, хто їй подобається.

- Але ж…- округле та щокате лице хрещеної Раїси пополотніло, а очі здавалося зараз просто повискакують, у неї навіть краплі поту блистіли на лобі.

- Ти не маєш права, таке говорити на хлопця. Тим паче, що ти його зовсім не знаєш. Люди змінюються, ми не всі схожі на своїх батьків. Я теж приготувала цілу лекцію, але зараз, я розумію, що твій кіпіш марний. Збирайся, Райка, я покажу тобі свою крамницю. – Ярина намагалася зустрітися з очима матері, для подяки, але та так і не подивилася на доньку. Скоріше за все, вона так себе повела через історію з тим Сабо, бо неозброєним оком видно, що її почуття до цього чоловіка, ще не скоро згаснуть.

- Ярина їй гроші свої дала! Скоро все з хати винесе! – випалила хрещена тицьнувши пальцем у груди куми.

- Це правда? – Ірина перевела погляд на доньку, видно було, що та нервує, бо кутики її губ зрадливо здригалися.

- Гроші дав Стас, він ходить на роботу, тому і вирішив дати мамі їх. Вона навіть не впізнала його! Тільки уявіть, вона дивилася на нього, розмовляла, але не впізнала, що це її син! – обурливо переповіла дівчина.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше