Жити своїм життям

- Ви собі тільки уявіть, вона вкрала ті прикраси. – Ярина стискає губи та стискає кулаки.

- Ви злі на Інну? – відкидаючись на спинку крісла, Інга закладає ногу на ногу.

- Ні. Я зла на себе. Навіщо я лізу туди, куди не потрібно? – приречено видихає дівчина.

- Можливо, вам не вистачає емоцій? В такий спосіб дні проходять швидше, ви маєте чим зайнятися. 

- Так життя швидше проходить.

- Але чому б не жити своїм? – Інга постукує по планшету нігтиками.

- Я намагаюся.

Після зустрічі з психотерапевтом дівчина вирішила, що більше не буде займатися дурницями. І буде все робити за для того, аби влаштувати власне особисте життя. Тим паче, справи зі Стасом йдуть на ура. І це неабияк тішить дівчину. За останній місяць їй тільки один раз наснився Марк, котрий знову тонув. Ярина звісно ж проснулася нажаханою, але сприйняла це спокійніше та навіть обійшлася без вживання заспокійливого. Увагу свою вона переключила на діалог з сонним Тигром. Він завжди готовий до розмови, не дивлячись на час доби.

До речі, Ігор теж полетів до дружини з сином. Андрійка прооперували досить успішно, але потрібен ще час на реабілітацію. Приблизно два місяці він ще має провести у клініці, займаючись спеціальною гімнастикою. Уляна та Ігор вирішили бути з сином. Ярина не підтримувала з ними зв’язок. Але після операції Андрійко телефонував по скайпу. Це все було дуже не просто слухати від маленької дитини, котра спокійно розповідала, як їй давали укол, після якого захотілося спати. Коли він прокинувся, то перші години мусів лежати на животі. Розповідав, яку форму має його шрам, і те як з нього тирчали нитки, котрі  за допомогою магії, через тиждень зникли. Ярина всю розмову зверталася до нього не як інакше, як «маленький герою». Тривожило тільки те, що таких як Андрійко тисячі, і вони не безнадійні, бо їх здоров’я зводиться в одне – у гроші.

- Яринонько! – дівчина була настільки у своїх думках, що підіймаючись до під’їзду, навіть не помітила свою хрещену. Раїса, схопила замислену похресницю за зап’ястя, так міцно, що та йокнула не тільки від несподіванки, але і від болю.

- Доню, я так через це все хвилююсь, що ночами спати не можу. Я приїхала поговорити. Вибач, що не поздоровила. Я привезла подарунок.

Ярина мовчки підіймалась до квартири, слухаючи, як важко хрещена переживала через недавню сварку. Дівчині ж той ляпас, наніс добрий відбиток, не так фізичний, як душевний. Тому зараз у ній боролося два хом’ячка, один плакав від образи, а другий - загрозливо колотив боксерську грушу.

- Ні слова про Стаса. Я попереджала. Ви маєте змиритися з тим, що ми разом. – заявляє Ярина, розливаючи у глиняні чашки щойно заварений чай. Аромат саусепа одразу ж розвіявся по кухні, завдяки прогону, який створило відкрите вікно та двері.

- Я хочу тобі дещо розповісти. Цього не знає навіть твоя мама. Бо коли ми з нею познайомилися, я вже була одружена з Юрієм. – хресна важко видихає. Дістає з карману хустинку та стирає крапельки роси з лоба. Видно було, що довгий час вона себе налаштовувала на цю розмову.

- Батько Стаса, це мій перший чоловік. – саме на цьому зізнанні Ярина набрала повні щоки чаю, який ледве не розпилився по обличчі Раїси. Ковтнувши, дівчина витирає губи тильною стороною руки.

- Так ось звідки така ненависть до Стаса. Але ж, мені розповідали, що його перша дружина не могла мати дітей. А у вас є аж двоє. – дівчина примруживши очі, намагається зрозуміти ситуацію.

- Від Володі. Я не могла виносити дітей від нього. Постійно були викидні. Це друга його дружина не могла мати дітей. А ось Інна… змогла. – вона нервово облизує сухі та потріскані губи.

Дівчина у свою чергу сідає поряд з хрещеною та легенько посміхається, цим показує, що зовсім не сердиться. Можливо, у Раїси до цих пір є почуття до Володимира, і вона дуже засмучена тим, що не змогла народити. Можливо, у них могла би вийти гарна сім’я. Але доля розпорядилися набагато жорстокіше, скалічивши не одну людську долю.

- То ви вже змирилися з думкою, що ми зустрічаємось?

- Так, але про цю історію я попрошу тебе мовчати. – нарешті Раїса береться до чашки з уже тепли чаєм.

- Чесне слово. – киває головою дівчина, адже вона розуміє, що ця історія занадто особиста. – Але коли мама приїздила до Вас у село, їй ніхто не проговорився?

- Твоя мама була у мене в гостях два рази. На Різдво ти приїздила завжди з батьком та сестрою.

*

Вся ця історія з МРТ головного мозку заспокоїла Ярину ненадовго, вона дівчина сучасна, з інтернетом на «ти», тому вирішила довіритися форумам. Аби вияснити причину свого дурнуватого стану, спершу їй порадили здати аналізи на гормони, потім вирішили, що проблема через низький гемоглобін, а закінчилося все здогадками про ймовірний запальний процес у організмі. Ярина притримувалася правила, котре звучить так - «Береженого, Бог береже». Вона прокинулась о сьомій ранку, прийняла душ та почистила зуби, після чого, відправилася у лабораторію. Там занадто мила працівниця на рецепції запропонувала вигідний пакет «Перевір своє здоров’я 20+», де по ідеї входили усі необхідні аналізи для її віку. Ярина вже згадувала, як колись від переляку голка вистрибувала з її вени, тому переконувала себе бути якомога спокійнішою. Але як тільки джгут стиснув її руку, серцебиття знову почало лунати аж у голові, а долоні – пітніти. Дівчина зажмурила очі та відвернулася, аби цього не бачити. Після декількох секунд пекучого болю, медсестра заклеїла пластиром місце проколу та наказала зігнути і затиснути руку. Ярина посиділа ще декілька хвилин, випила гарячого солодкого чаю із шоколадкою, що «безкоштовно» пропонувалося у лабораторії. Таким чином, за десять хвилин дівчина втратила п’ять тисяч гривень та в очікуванні результатів відправилась додому де на дивані її чекала цікава недочитана книга.