Крок до кращого

Телефон знову розбудив Ярину, розірвавши солодкий сон. Вперше їй наснилося щось хороше. Ця ніч її водила по цікавому місті де все з солодощів. Уявіть собі літаючі тістечка, хмаринки з солодкої вати, фонтани з шоколаду. Це був настільки по-дитячому чарівний сон, що прокинулась вона з слиною, котра стікала по бороді. Психолог каже, коли людина заслинилась під час сну, отже сон був міцний. А для Ярини це величезний прогрес. Взагалі, з появою хлопця, її нервовість трішки втихомирилась, жахіття нічні ставали дедалі рідші. У голові не було постійного страху, інколи він змінювався на доволі позитивні емоції. Спочатку, відчуваючи їх, Ярина починала лякатися та повернути природнє відчуття страху, з котрим живе багато років.  Але зараз, дівчина навчилась сприймати ще й щось позитивне.

- Привіт, мамо. – позіхаючи відповідає дівчина та втикається обличчям у подушку міцно заплющивши сонні очі.

- Яринко, а до тебе часом Соломія не телефонувала? – голос Ірини був дуже обережний.

- Ні, писала. Запитувала коли у мене критичні дні. Каже, що має проблеми по гінекології. – дівчина сідає на постіль та оглядає пусту кімнату. На годиннику висвічувалася восьма ранку.

- Халепа… Добре, тоді доню, відпочивай.

Ярину поведінка матері не здивувала, бо та часто відвідувала різні тренінги та семінари. Постійно вносила корегування у свій спосіб життя, і паралельно всіма командувала. Стас стояв у вітальні та прасував сорочку на гладильному столику.

- Ти в скільки прокинувся? – дівчина починає пальцями розплутувати своє волосся, яке збилося у кубло. А все тому, що вона лягла спати з мокрою головою.

- Лягаю - о дев’ятій, прокидаюсь - о шостій. Р-Режим. – він поспіхом накидає на себе сорочку, та застібаючи на ходу ґудзики, заскакує у кеди.

- Ярино, у тебе в очах видніється сум, апатія та депресивні нотки. І величезне бажання піти ввечері у аквапарк! – він дістає з рюкзака два блакитних квитка. – Б-Безліміт!

- Ні, зовсім немає бажання. У мене…ці дні. – дівчина опускає очі та нервово хапає телефон, гортаючи головне меню.

- Брешеш.

- Немає купальника. – продовжує Ярина.

- Купимо.

- І плавати я не вмію, а ще я комплексую.

- Плавати ти вмієш, я бачив фото з басейну у Інстаграм, та і всі свої комплекси ти виправила хірургією. Борися зі своєю аквафобією. Я знаю, що ти пережила, але тобі потрібно подолати цей страх. – на цих словах хлопець замикає двері з іншого боку, залишивши Ярину в стані ступору. Вона знову відчуває, що її середина наповнюється страхом. Перед очима таж сама картина з Марком. Але, дівчина розуміє, потрібно продовжувати жити, і як каже Стас, долати свої страхи. Тим паче, що до тієї карколомної ситуації, вона дуже любила воду, кожного року їздила на море та відвідувала басейни. Після смерті Марка, з водою вона контактувала лише у ванній кімнаті, де віддавала перевагу використанню душу.

Взагалі, Ярина вирішила діяти. Ще вчора ввечері написала заяву про звільнення. Зателефонувала до власника тієї будівлі. І вирішила, що все таки відкриє свою кондитерську. Тим паче, що цей чоловік переїздить у інше місто, тому великої суми не вимагає, а продати потрібно вже.

Благо є інтернет, котрий підказав,  які документи потрібні для того аби стати приватним підприємцем. Залишилося лише це все оформити у ратуші, що саме і збирається зробити дівчина до вечора. Вона вже навіть домовилася з дизайнером, розповівши всі деталі, починаючи від дверей, закінчивши лампами, котрі мають сяяти над вітриною.

Ці всі зміни, бажання щось робити, та жити інколи лякали її, але з кожним разом, вона просто намагалася пропустити це переживання через себе. Тоді ставало легше, відчуваючи наплив паніки, вона починала себе запевняти, що це просто так розслабляється її тіло. Тигр сьогодні був дуже грайливий, тому завзято носився з м’ячем по кімнаті.

- Ти якийсь дивний сьогодні. – пес влігся на підлогу, задерши лапи догори і заплющивши очі. В такий спосіб він вимагав аби йому чухали животик.

Ярина знову прокрутила ранішню розмову з мамою, і все ж таки вирішила зателефонувати до сестри. Але її скайп був недоступний. Тоді дівчина вирішила набрати Джорджа, який теж в мережі не з’являвся з вчорашнього дня. А це досить дивно, бо Соломія весь час сиділа в інтернеті і відповідала на повідомлення за хвилину.

Поки дівчина рилася у шафі намагаючись знайти купальник на зав’язках, бо трохи схудла, у двері хтось подзвонив. Дівчина нікого не чекала, та і з хлопцем мали зустрітись одразу ж біля Аквапарку.

- Привіт. У мене така халепа. Посидь зі Святиком. Зовсім нема з ким залишити. – Орися заштовхала хлопця у квартиру та копіюючи кота зі Шрека дивилася на куму.

- Мені здалося, що ми посварилися? – Ярина піднімає хлопчика на руки, і він міцно обіймає її шию.

- Ти що, ти ж мати моєї дитини перед Богом. Які образи можуть бути! Я десь о десятій годинні буду! – вона відправляє повітряний поцілунок та збігаю по сходинках вниз.

Орися завжди була дуже корисливою людиною, але безкорисливою для всіх. Це та людина, котра в усьому шукає вигоду. З Яриною, вони здружилися ще у п’ятому класі, коли Орися перейшла у нову школу. Так і повелася їх дружба. Потім вони вступили у коледж, але Орися не довчилася бо завагітніла та вийшла заміж. Останні роки вона те і робила, що каталася з країни в країну. Але Святика хрещена мати дуже любила. Коли Орися народжувала, а це була друга ночі, Ярина прокинулася і не могла спати. О третій ночі, вона жартома написала подрузі повідомлення, мовляв чи та не народила. Відповідь прийшла фотографією бірочки, з вагою та ростом дитини.