Філофобія

Традиції Великодня

- Так, бабуся Люда, Я, ти - Ярино, Стас, Макс і пес. Скільки це нам пасок треба купувати? – загинає пальці Ірина.

- Як купувати? Доню, пекти треба! – бабусю Люду аж перетіпало на візку і вона сплеснула у долоні.

- Самій типу? – Ірина переглядається з Яриною, котра розводить руками.

- Субота сьогодні. Якраз день коли можна пекти паски і красити крашанки. Я навчу! Хлопці, йдіть погуляйте, а ми поки тут будемо ладнати. Ми ж підемо уночі до церкви, так? – бабуся крутить колеса візка та зупиняється біля кухонної тумби.

- Уночі? А може, сьогодні ввечері? Там все одно ж святять…

- Ні, Воскресіння на третій день. Третій…- Максим та Стас перекинулися поглядами і вирішили, що їм справді потрібно піти прогулятися. І Тигра з собою теж вирішили забрати.

- Борошно, яйця, дріжджі, родзинки, молоко… Ну, шукайте. Я кому розповідаю. – Ірина складає губи у трубочку, а потім вирішує, що все таки було би непогано вміти пекти найголовнішу великодню страву.

- Музику? – пропонує мати Ярини, просіюючи борошно.

- Ти що, коли паски печеш не можна навіть головно розмовляти. І щоб вікна всі були закриті, тоді тісто гарно підніметься.

Ярина зайнялася крашанками. Бабуся звеліла їй насікти дрібно синю капусту покласти у каструльку з водою та поставити на плиту кипіти. Таке ж очікувало і міцно зварену каву і петрушку. У цих трьох водах варилися крашанки, так би мовити, у природніх барвниках. Ірина вже зробила опару, змішавши молоко, дріжджі та цукор, і приступила до замішування тіста.

- Доню, а у тебе скілько діток? – цікавиться пані Людмила.

- Двоє. Дівчатка, Соломія старша, а Яринка молодша. – домішує у тісто родзинки.

- А хлопчика не хотіли?

- Під час пологів у мене луснув яєчник, а другий уражений полікістозом, тому, не судилося мені більше народжувати. – зізнається Іра, та накриває тісто полотенцем, аби то піднялося. Бере чайник та запарює трав’яний чай, котрий роздається ароматом ромашки, меліси та м’яти.

- Я теж хотіла багато дітей, з дитинства. Але маю тільки одну Інну. І те, не змогла виховати її. Тому мабуть і добре, що вона одна.

Ці всі розмови про дітей, почали напружувати Ярину. Їй знову захотілося просто плакати. Бо вже нічого не вдієш. А ще, інколи, їй здавалося, що вона готова роздерти свою сестру на маленькі часточки. Бо роблячи порядок у своїй сім’ї, вона занапастила її. Ярина зовсім не мала гадки, що їй робити. Адже журналісти все розрили, і всі думають, що сестри вагітні і будуть народжувати одночасно. І взагалі, тепер Ярина думає, що краще було сховатися на місяці вагітності у якомусь глухому селі, а потім після пологів повернутися у місто, аби ніхто й не здогадувався про цю усю історію. Але шляху назад немає. Ось було би добре, якби ця ідея прийшла до дівчини раніше, але маємо, що маємо. І тепер, скоріше за все, доведеться вигадувати, що одна з сестер народила мертву дитину. Другого варіанту Ярина не мала. 

Тісто вже збільшилося рази у три. Ірина його розділила у формочки і знову довелося чекати поки ті піднімуться. За цей час яйця зварилися, капуста пофарбувала їх у синій колір, кава - коричневий, а петрушка - зелений. Тим часом Ярина вже приготувала глазур з цукру і яєчних білків та змішала різні посипки для прикраси.

Паски вже відправилися у свій солярій, а так як Ірина вмовила бабусю додати туди цедри апельсину і лимона, то у хаті витав неймовірний запах свіжої солодкої випічки в перемішку з цитрусовими.

                 Ярина обожнювала релігійні свята де потрібно щось освячувати. Вона не може сказати, що її родина була дуже набожною, проте на усі великі свята вони завжди відвідували храм. У дитинстві сестри завжди складали кошик разом. На Яблучний Спас вони ходили у садок та рвали різнокольорові яблука, груші, виноград, а також брали різноманітні овочі та пироги з яблуками, котрі їли ще не відходячи від храму. На Медовий Спас збирали у лісі різноманітні трави для букету Маковея, а кошик наповнювали різними скляночками меду, котрі передавав хрещений Ярини. Окрім величезного господарства він мав ще й пасіку, де бджоли збирали для нього мед з липи, гречки, соняшників та різних квітів, які росли на околиці. Була також традиційна булка з щедрою маковою начинкою, котру після освячення вся сім’я поливала медом та смакувала з чаєм. А ще, Соломія завжди приділяла велику увагу декоруванню верби на Вербну неділю. Вона робила різноманітні квіточки із стрічок та зв’язувала гілочки в букет. А на Водохреща у них завжди була декорована баночка, котру точно не переплутаєш серед сотні інших.

У кондитерській Кіра теж спекла на продаж десь пів сотні пасок. Але її рецепт був одним з новаторських. Це шоколадна паска, коли її розрізаєш з середини витікає шоколад білий та чорний, а зверху все прикрашене карамелізованими апельсинами та мигдалем. Ще на католицький Великдень за цими пасками деякі люди поверталися двічі, бо вже дуже не звичні та смачні. Одним словом, Ярина повністю довірила дівчині всі творчі і кулінарні процеси та навіть не вникала у них. Вона була впевнена у дівчині, котра у прямому сенсі, жила солодким.

Коли вечір наступив, бабуся зібрала кошик: паска, крашанки, шматочок запеченого м’яса у спеціях, сир з травами, хрін з буряком та сіль з часником.

- Потім, отой зубчик часнику встромимо біля вхідних дверей. – розповідає бабуся.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше