Любов-це сила; Віра-це чари

Ісус творив дива вірою , отже віра-це чари. Віра-духовна чеснота, а отже є необмеженою, тож людина безгрішна зможе мати таку владу як Ангели і буде поза тілесними законами. Грішник не може мати такої влади. Це доведено тим, що Бог сильніший від диявола, а значить християнин сильніший грішника. Ісус безсмертний бо досконалий, так же можемо і ми і тоді станемо безсмертними.

Любов-це сила бо з любові все починається. Любов приводить до Бога, породжу віру. Людину любов робить сильнішою і тоді вона може побороти випробування, що випали на її долю. Любов корегує характер людини, виправляє її гріхи. Християни розуміють що любов-це сила, лише грішник може сказати що любов-то слабкість.. а кажуть вони так, бо любов приносить смирення, якого вони не хочуть дотримуватися.

Віра і любов ідуть рука об руку і неможливі одна без одної. Любов подібна до повітря, бо як людина не може дихати без повітря, так людина зачахне без любові, бо йде невірним шляхом. Якщо людина немає любові, то вона немає Бога, бо Бог є любов, а значить вона живе в пусту. Без любові не приходить віра, а віра не приходить до людини як тільки не через любов. Бо як же вірі без любові, бо любов дає розум щоб людина правильно і безкорисно керувала вірою так, як того хоче Бог.

Усім нам приходиться робити вибір-вибери Бога і Бог скерує тебе на ту дорогу що принесе тобі перемогу. Одразу все буде складно, але потім це увійде в звичку, іти цим шляхом буде легше. Божий шлях складний, але стовідсотково правильний. Це й мав на увазі Ісус коли казав, що треба іти вузькою дорогою(праведною) а не широкою(грішною).

Віру і всі інші духовні якості потрібно в собі виробляти. З часом віра і духовні чесноти будуть рости в тобі.

Коли ми любимо Бога, тоді Бог учить нас любити людей. Тож друга заповідь «любити ближнього» виходить з першої заповіді «любити Бога».