Глава 13. Сила пристрасті в коханні

Єва стояла коло дверей з переляканими очима. Мені хотілося увірватися до неї і сховати її у своїх обіймах, але я пам’ятав про руку. Моя маленька Єва, чому до неї так і липнуть всілякі покидьки? Коли мені зателефонував Герман і все розповів, склянка з подарованим бурбоном просто луснула в моїй руці. Я хотів його вбити…Хочу й зараз та розумію, що проблеми це не вирішить, а рука в Єви швидше від того не загоїться.

Добре, що я не встиг хильнути міцного напою, одразу заскочив до автівки і приїхав сюди, хоч як Інна мене й не відмовляла. Дівчина хіба що не стежила за мною останнім часом, навіть готель, де я зупинився, знайшла і чатувала на мене там. Так просила, аби я просто прогулявся з нею коло водойми, я вже думав благати почне. Я поміркував, а чому б і не розвіятися? Захопив пляшку з бурбоном та дві склянки, що на всяк випадок возив з собою в автівці, і ми пішли до води. Однак дзвінок Германа все змінив.

- Дане, що ти тут робиш? – голос Єви був збентеженим. Я наказував очам стримуватися і не роздивлятися її так наполегливо, але вони мене не слухалися та ласували кожною частинкою Євиного тіла. Її волосся було вогким, а темна сорочка на тоненьких бретелях, які розтягнулися від часу і тепер спадали з жіночих плечей, взагалі не приховувала неперевершеної фігури. І моя витримка капітулювала, легкодухо і ганебно. Я ледь намацав рукою ключі, що стирчали у замку дверей, не дивлячись, повернув їх декілька раз і накинувся на Єву. Обережно обхопивши долонями її обличчя, я припав до жаданих вуст. Вона хотіла щось сказати, навіть відступити, але однією рукою я обійняв її за стан і притиснув до себе. Як же я скучив… Якби можна було, притиснув і сильніше, але мене турбувала Євина травма. Її дихання стрибало, наче на американських гірках, а моє – слідом за ним. Вона намагалася обхопити мене за шию, але пальто заважало, тож я почав його розстібати, аби скинути прямісінько на підлогу.

- Дане…, – Єва скористалася моментом, поки мої руки скидали пальто і відсунулася, аби щось сказати, але я не міг того дозволити й швидко заволодів її вустами знов. Потім зробив разом з нею декілька кроків та притиснув своїм тілом вже до стіни.

Моя кров палала так, що аж боляче було. Все в мені вимагало Єву, а внутрішній хижий звір наполягав не відступати. Руки ковзнули під сорочку й у відповідь вона затремтіла. Усвідомлення реальності тікало від мене, як листок річкою. І Єва це зрозуміла.

- Дане, почекай!

Невже я таки зробив їй боляче? Чи руки холодні, бо знадвору ж? Бовдур! Миттю відійшов. Ми обидва ледь не згиналися від глибини дихання.

- Болить?

- Хто? Тьху, ні! Дане, я не про це! Що ти тут взагалі робиш?

- А що я можу тут робити, Єво? До тебе прийшов.

- Але ж ти на гастролях?

- Як бачиш, вже ні. – Я знову наблизився до неї, але дівчина встигла відскочити. Ой, Єво, краще б ти цього не робила, ти ж мене ще більше розпалюєш.

- І чого ти отак раптово вирішив прийти? Ще й вночі.

- А тобі щось не подобається? – Я таки підійшов, але Єва виставила вперед руку і зупинила мене:

- Взагалі-то, я тебе не кликала. Але, якщо вже ти тут, треба серйозно поговорити.

Я стримано видихнув, чому вона не розуміє елементарних речей?

- Як я можу зараз серйозно говорити, коли ми самі у тебе вдома і ти напівгола переді мною стоїш? Гадаєш, я залізний?

Єва напружено глитнула. Вона поправила бретелі сорочки, хоч ті й за мить знову впали з її тендітних плечей.

- Ну, вибач, я не знала, що ти до мене вночі припхаєшся!

Обурюється. До того ж так кумедно. Тільки Єва може обурюватися кумедно і викликати в мене усмішку. Може спробувати лагідніше?

- Єво, – я повільно наблизився до неї, зовсім повільно, – мила моя Єво. Я дуже скучив за тобою. – Поклав руки на її спину і ніжно поцілував у щічку. Вона дивилася на мене, як на інопланетянина.

- Ти часом не захворів?

З мене вирвався сміх:

- Вважаєш, що я не можу бути ніжним і турботливим?

- А звідки я знаю?

Не зовсім приємно таке чути, але ми й мало часу наодинці провели.

- Рука справді не болить?

- Вже не так.

- А чого ти на мене з такою підозрою дивишся?

- Бо маю багато запитань і жодних гарантій, що відповіді мене влаштують.

Моє тіло вже аж здригалося, кожна його клітинка невимовно пульсувала. Руки знову поповзли по її стану, здавалося, що з останньої нашої палкої зустрічі вона ще більше схудла. Це все через нерви, от паскудний Герман!

- Дане.

- Таак, - як же мене п’янить її аромат. Єва й сама не усвідомлює, як смачно вона пахне.

- Той..., я теж скучила за тобою. І хотіла тобі розповісти…

Я коротко поцілував її у вуста:

- А давай ти потім мені розповіси? – не випускаючи Єву, я зайшов до кімнати, продовжуючи вкривати її обличчя легкими поцілунками, і присів на диван, а дівчину обережно всадив на себе. Не виривається, це вже добре. Головне, аби руку не зачепити. Я спустився до її шиї, потім до ключиці, потім до початку декольте. Єва здригалася від моїх поцілунків і це ще дужче розбурхувало мій запал.