Фокусник. За лаштунками його душі.

Глава 18. Від Дана…

Глава 18

Від Дана…

 

Я зупинився коло входу. Звідти вже лунали звуки музики. Вперше в житті відчуваю таку невпевненість. Ніяка сцена ніколи не викликала в мене подібного хвилювання. І воно неабияк дратує, кортить вимкнути його якомога скоріше. Я розумію, що їй краще не бачити мене, і уявляю, як вона розлютиться, коли все ж таки побачить. Мої губи мимоволі розтягнулися у посмішці, нічого не можу з собою вдіяти, її лють викликає якусь дивну реакцію – мені майже завжди стає кумедно. Гнів Єви наївний, як у дитини. Одразу згадую, як цікаво примружуються її прекрасні очі, як рухи брів видають емоції, як пронизує розпеченим лезом погляд, а потім…, а потім її вуста спокусливо розтуляються і вона вдихає…Ось тут й стирається межа між бажанням спостерігати і жагою обхопити руками її обличчя та цієї ж миті відчути присмак неймовірно звабливих губ. Я хочу зариватися долонею в її пишне волосся, хочу гладити шию, хочу стискати плечі і відчувати у своїх обіймах її тонкий стан. Єва викликає в мене некеровані бажання. Іноді й сам себе не впізнаю, що мені взагалі не притаманно.

Я людина, яка звикла все і всіх контролювати, будь-якого впливу на мене не існує, переконати – майже неможливо, довести щось – простіше змусити скульптуру зникнути, а маніпулювати – навіть пробувати не раджу, але з Євою…з Євою дотримуватися власних же принципів складніше. Вона з’являється, дивиться в очі і мій внутрішній хижий звір перетворюється на добре ласкаве звірятко, якому хочеться її тепла. Моя воля перед нею м’якшає. Моя залізна непохитність плавиться, як шоколад на сонці. З кожним наступним днем мені дедалі важче протистояти гучним та яскравим бажанням, що заволодівають мною. Я впираюся, борюся, але один її погляд – і все, мій розум, наче серпанок огортає. Вона постійно торочить, буцімто я її загіпнотизував, але мені часом здається, що якраз навпаки.

Пам’ятаю, як вперше побачив Єву. О! Ці відчуття повертатимуться до мене завжди. Я лежав вдома на ліжку після виступу і переглядав сторінки дівчат у соціальних мережах. Мене завжди цікавило творче оточення, в певному сенсі творчість інших надихає. А творчість жіночої статі – надихає набагато сильніше. Груди ще пекло, бо лише нещодавно набив татуювання, а пальці через величезну кількість репетицій ледь торкалися екрану телефону. Та спритність в руках ілюзіоніста – один з найголовніших його козирів.

 Не знаю, що я бажав знайти…Просто переходив з одного профілю до іншого, сподіваючись вподобати щось особливе. Щось, до чого кортітиме повертатися. Скільки дівочої краси на просторах соціальних мереж, годі й уявити. Але, на жаль, здебільшого – цілковито порожньої. Дивишся і розумієш, що за гарною обкладинкою, як-то кажуть, взагалі нічого немає.

 Аж випадково, я зустрів її очі…глибока блакить в поєднанні з загадковим сірим туманом. Дівчина, якій вони належали, на світлині виглядала задумливою, проте погляд…погляд, сповнений пристрасті. Моє серце поворухнулося. Добре, що доступ до сторінки незнайомки був вільним, я міг переглядати все, не привертаючи уваги. Проте, її увагу мені навпаки швидко захотілося привернути. Я одразу зрозумів, що вона – творча особистість: цікавий смак, власний стиль, інтерес до мистецтва, захоплення літературою та музикою і неабияка мудрість та сміливість в думках, які дівчина висловлювала в дописах під своїми світлинами. А потім я побачив відео з її танцями, побачив і застиг... Ці рухи, манера, вираз обличчя, погляд – все проникало в мою душу і майстерно відчиняло двері, які я так старанно замикав. Мене вабило до неї. Страшенно! Я нічого не міг вдіяти з цією зацікавленістю. Так, тоді я не був відомим на всю країну, проте певну популярність, попри юний вік, вже мав. Особливо в нашому місті. В мене мало не щодня відбувалися виступи, я зростав та удосконалювався, а разом з цим зростала і моя впізнаваність. Тому я вирішив натякнути творчій і загадковій Єві на свою увагу та оцінив декілька її світлин. Інші дівчата, побачивши мої вподобайки, зазвичай бурхливо реагували: починали спілкування, відповідали взаємністю, самі на побачення запрошували, проте від Єви я так нічого і не дочекався. Як хлопця, мене її мовчазність звісно вколола, але нова надзвичайна подія тоді в моєму житті перебрала всі емоції на себе – мене запросили до столиці.

Через півтора року, я трохи затримався вдома. Як завжди приїхав, щоб провідати батьків та рідню, але повертатися того разу чомусь не квапився. На той час мої успіхи шалено зросли: публічність, постійний великий попит на виступи, в планах їхати навчатися за кордон та створення власного масштабного шоу.

Мій друг запросив мене на якусь, цитую, «грандіозну вечірку». Особливого бажання йти не було, але вечірка заявлена, як костюмована, а це цікаво, тому, зрештою, я погодився. Аби ж хтось попередив, як сильно може вдарити струмом від твого ж власного подиву. Мене добряче штовхнуло в серце, коли я побачив в натовпі… Єву. Вона танцювала, ніби на сцені знаходилася, купалася в поглядах, зливалася з музикою і зачаровувала рухами свого жіночного тіла. Дівчина була в чорній мереживній масці, але це зовсім не завадило мені, я впізнав її одразу. Я завжди її впізнаю, хоч вона й дотепер не розуміє чому. Уважність, пильність, здатність запам’ятовувати все до найменших деталей – ще один важливий козир фокусників. Та підозрюю, Єва й досі вважає мене чародієм якимсь. Моя посмішка стала ширшою. Вона й не здогадується, що її міміка, хода, жести, рухи – все це я розгледів ще того дня, коли мені трапилася сторінка з її світлинами і танцями.

Думками я знову повернувся до вечора нашого знайомства. Відчуття так добре запам’яталися, що здавалося, ніби то зараз все і відбувається. Отже... час зупинився, моє дихання уповільнилося, весь світ застиг у цьому моменті. Єва ковзнула поглядом, завела назад голову і вдихнула на повні груди сп’яніле повітря. Мої м’язи напружилися до болю, я так сильно стиснув склянку, що вона ледь не тріснула. Якусь мить я не вірив, що переді мною дійсно та дівчина, що вражала своїми думками, висновками і беззаперечно – творчістю. Згадалося, як я переглядав її світлини, вдивлявся в дивовижні очі, міркуючи, як воно було б, познайомитися з нею в реальності? Яка вона? І ось це сталося, ми таки зустрілися. Проте я не квапився, вирішив трохи поспостерігати. Одразу зрозуміло, що поряд танцює її найкраща подруга, поблизу розгулює залицяльник, а трохи далі – ще один, але той, як і я, просто спостерігає. Єва хитро поглядала на обох, але танцювати пішла зі спортивним дужим хлопцем, що майже не відходив від неї. Моє ж спостереження перервала незнайомка у банальному костюмі зомбі, яка почала досить нахабно себе поводити та чіплятися до мене. Ненавиджу, коли хтось так робить, в мій особистий простір можуть втручатися тільки рідні, близькі і шанувальники моєї творчості. Не знаю, не розумію тих чоловіків, кому цікаво, коли дівчина сама кидається тобі у обійми. Де ж хиже мисливське нутро? Де жага до змагальності? Де бажання завоювати ласий шматочок жіночої прихильності? І нарешті, де жаданий смак перемоги?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше