Глава 19. Перетнути власні межі

Чи не перетнула я межу? Перетнула. Конкретно перетнула. Сама ж встановила її, і сама порушила. Що на мене найшло? Не знаю. Просто я так раділа тому, що Дан – це справді Дан, а не плід моєї уяви, що готова була й розцілувати його. І одразу ж схаменулась, ні, про поцілунки зараз краще не думати. Особливо, коли фокусник так близько, особливо, коли він торкається моєї оголеної спини і шкіра під його долонями розпалюється.

Незважаючи на те, що я почала наш танець, Дан одразу перехопив і повів мене, ніжно і водночас міцно притискаючи до себе. Його пальці малювали на мені візерунки і від цього дихання підступно стрибало. Аромат Дана остаточно заплутав думки, він п’янив мене, пробуджував жадану сміливість. Я завела руки за шию фокусника і легенько її стиснула, Дан одразу відреагував, бо стиснув у відповідь мій стан. Це миттєвість пробудила гарячу хвилю в моєму животі, ніби там її джерело, і з кожним наступним рухом наших тіл, вона зростала. Дан злапав мій погляд, його зіниці налилися чорним, немов нічне небо. Уривчасте дихання фокусника глибшало. Він дивився у мої очі, поволі опускаючи руки трохи нижче. І, коли вони ледь торкнулись сідниць, чоловік притиснув мене до себе щільніше. Я затремтіла, мені стало жарко, підлоги, наче зовсім і не існувало, ніби ми у повітрі танцювали. Я почала розуміти, що ніколи не відчувала нічого подібного, що гублюся, бо Дан своєю «тісною» присутністю викликає такий спектр почуттів, який жоден чоловік до цього не викликав.

Я не знаю, що дужче на мене подіяло, вино чи його гіпнотична таємнича енергетика. Моя хоробрість просто квітла, я згадала історію про татуювання і відчула нестримне бажання поглянути на нього, провести долонею вздовж загадкової фігури. Моя рука випереджала думки, вона опустилася фокуснику на груди, одним спритним рухом я розстебнула ґудзик  його чорної сорочки, що й так була вже трохи розстебнутою, а далі самими лише кінчиками пальців ковзнула по теплій шкірі. Дан здригнувся. А потім несподівано зупинився. Чоловік нахилився до мого вуха і тихо промовив, тихо, але я чомусь завжди відчуваю в тій тиші присмак спокусливої небезпеки:

- Єво, не грай з вогнем. Якщо не хочеш, щоб я зараз же звідси тебе забрав, краще припини.

- А ти припини постійно попереджати мене і умови ставити. – Хоча його попередження мені навіть подобаються. Вони говорять про те, що він починає поступатися. Раніше ніколи б собі в цьому не зізналася. Напевно, стрес та вино даються в знаки.

- Я не граю, Дане. А роблю те, що мені хочеться. – Присягаюся, я побачила, як в його очах спалахнув вогонь. І ще він так близько, його вуста зовсім поряд. Я не могла відвести від них погляду, а він так само невідривно дивився на мої. Здається, ми обидва забули, що навколо повно людей. І переважна більшість з них впізнають Дана, а потім почнуть обговорювати й мене…Якось це протверезило трохи. Я одразу відсунулась та прибрала руку від грудей фокусника, але чоловік миттєво перехопив її у повітрі, підніс до своїх губ і обпік легким поцілунком. Дан хижо посміхнувся, а потім зупинив офіціанта, що проходив повз, щось прошепотів йому на вухо і повернувся до мене. Я й зрозуміти нічого не встигла, як ми вже разом покидали залу.  

- Дане, куди ми йдемо? – він все ще продовжував тримати мене за руку. Ми зупинилися коло ліфта і я одразу ж забрала свою долоню собі та зробила крок назад, – я не зайду з тобою туди.

- Чому? Тебе лякають ліфти?

«Мене лякаєш ти», але вголос я цього не сказала, – взагалі-то там Юліана сама залишилась, я прийшла з нею, тож з нею і піду.

- Он воно що. – Дан знову вперто наблизився. – Я попросив переказати Юліані, щоб не чекала на тебе.

- Що?

- Це по-перше. А по-друге, – чоловік рухом голови вказав кудись вбік. Я розвернулася і побачила, що Юліана мило спілкується з якимсь виском ставним  чоловіком. – Не заважала б ти їй.

- Гаразд. Але все одно я піду до себе.

Дан ледь стримав посмішку:

- А ми до тебе й прямуємо. Я просто супроводжую, щоб ти ненароком не заблукала. Готель великий.

Двері ліфта відчинилися і фокусник галантно відступив, пропускаючи даму вперед. Трясця! Перед очима одразу промайнули уривки з фільмів, де двоє залишаються в ліфті на самоті і потім між ними відбуваються різні пустотливі речі. Щось я зовсім до цього не готова. І взагалі! Дехто й досі не звільнив мене від гіпнозу, щоправда, ми домовилися почекати до святкування дня нашого будинку культури та все ж! Замало? Ще додати захотіла, дорогенька?

Мені за вечір декілька раз телефонував Герман, але я не відповідала. А от зараз, коли так необхідний його дзвінок, він мовчить!

Я зиркнула на Дана, той терпляче чекав, поки я зайду. Гаразд. Стану від нього якнайдалі, принаймні наскільки це можливо в ліфті. Звісно для мене не стало новиною, коли Дан натиснув потрібний поверх. Не сумніваюся, що він особисто все обирав та бронював. Ми рушили. І тут я відчула себе хтивою дівкою, яка бозна-що собі навигадувала. Чоловік смиренно стояв поряд і дивився поперед себе. Анінайменшого натяку на втручання до особистого простору. Здається, я одразу розчервонілася.

- Гарна сукня. Не знав, що ти любиш відверте вбрання.

- Дякую. А воно й не відверте. Так, трохи підкреслює фігуру.

- Зовсім трохи. – Дан іронізував, а мені стало кумедно. Я чудово усвідомлювала, як виглядаю в цій сукні. Двері тим часом відчинилися і через декілька секунд ми підійшли до мого номеру.