Фрейлінами не народжуються

РОЗДІЛ ІХ

Цілий день королева Євгенія безвилазно провела у своєму кабінеті. Перед осіннім балом відвідувачів побільшало. Аристократи раз у раз просили аудієнцію, і всі як один зрештою намагалися розрекламувати своїх дочок, сестер та інших родичок, у яких мав бути перший офіційний вихід у світ. Дебютувати на королівському осінньому балу могли лише найдостойніші дівчата. І багато шляхетних сімейств усіма правдами і не правдами боролися за цю честь. Але Євгенія вирішила, що цього року на осінньому балу буде лише одна дебютантка – Софія Лерой, герцогиня де Сансе. 

Мабуть Крістіна заразила королеву своєю жагою вразити вищий світ як можна сильніше. Євгенія потяглася і розім’яла кисті рук, за день, проведений у кріслі, тіло затекло, а спина нила. Молоденька фрейліна, яка виконувала роль секретаря, давно вже пішла. Ходили чутки, що вона нова жертва чарівної харизми короля Адріана. Але на щастя на місці злочину її ще не спіймали. Останнім часом чутки про пригоди чоловіка спливали все частіше. 

У двері її кабінету постукали, Євгенія здивувалася пізньому візитеру, але дозволила увійти. Через прочинені двері з'явилася голова Анастасії. Швидко оглянувши кабінет, і переконавшись, що крім королеви тут нікого немає, дівчина увійшла. 

- Вибачте, Ваша величносте, чи можу я увійти? - хоча в кабінеті не було сторонніх, Анастасія вирішила все одно дотримуватись правил етикету. 

- Заходь, люба, тут нікого крім мене немає, - сказала Євгенія, і присівши на диван, жестом запросила дочку приєднатися. 

Як тільки Анастасія опинилася біля матері, королева обійняла її. Діти для Євгенії були втіхою. Поряд із ними вона забувала про всі державні справи, і ставала звичайною жінкою. І хоча старший син з недавніх пір став її найголовнішою проблемою, вона все одно сумувала за ним. 

- Матусю, там Софія прийшла, а хрещена кудись зникла, її телефон не відповідає. Не знаєш, куди вона поділася? – тихо спитала принцеса. 

- Дивно вона нікуди не збиралася сьогодні. Та й взагалі, я не бачила її з самого ранку. 

Євгенія випустила з обіймів доньку і спробувала додзвонитися до головної фрейліни. Після кількох гудків оператор запропонував їй залишити повідомлення на автовідповідач. Королева захвилювалася, зазвичай Крістіна ніколи так не чинила, вона завжди була дуже відповідальною, і навіть якщо її плани змінювалися, вона заздалегідь попереджала, що не зможе приїхати. Але з іншого боку відсутність фрейліни можна було пов'язати з появою при дворі Штефана Гаровські. Швидше за все вони зустрілися, і їхнє спілкування трохи затяглося. Євгенія посміхнулася через свої думки. 

- Бити на сполох поки що рано, скоріше за все у неї з’явились невідкладні справи. А де Софія? - запитала королева, у дочки. 

- Чекає у моїй кімнаті. 

- Приведи її до мене. Я хочу з нею поспілкуватись. І якщо її наставниці сьогодні немає, то урок проведу я. 

Анастасія побігла до своєї кімнати. Точніше поки вона знаходилася в робочій частині палацу, то як і личить принцесі, йшла коридорами швидким, граціозним кроком, але варто було їй увійти в житлове крило, як вона помчала до себе з усією швидкістю. 

Софія, дізнавшись, що королева хоче її бачити, зніяковіла. У першу зустріч з королевою Євгенією Софія так була вражена інформацією, що звалилася на неї, що зовсім забула хто перед нею. А тепер її серце скажено билося від хвилювання. До кабінету королеви дівчина входила вже на грані легкої істерики. Софія згадала все, чому її вчила леді Крістіна, і як тільки переступила через поріг, присіла в реверансі. 

- Добрий вечір, Ваша величносте. 

- Доброго вечора, Софіє. І давай домовимося, коли ми одні, або якщо зустрічаємось у неофіційній обстановці, жодних реверансів. Це втомлює, – з усмішкою сказала Євгенія. 

- Добре, Ваша величносте. 

Хоча Анастасія і сказала Софі, що королева вирішила займатися з нею замість леді Крістіни, очікуваного уроку не відбулося. Цілий вечір вони говорили про Анастасію де Сансе, або Аманду Лерой, як знала її Софія. І хоча батьки змінили спосіб життя, імена, зреклися всього, що було їм дорого, вони залишилися такими ж, їх захоплення і мрії не змінилися. 

Батько продовжував захоплюватися музикою, класичною літературою, і писав вірші, а мама любила пекти кекси, доглядала свої троянди у саду і обожнювала Єлизавету Баварську. 

- Я здивована, що вона не назвала тебе Єлизаветою, - сказала королева. - Їй було років шість, коли вона побачила фільми про імператрицю Сісі з Ромі Шнайдер у головній ролі. Знала б ти, скільки разів ми потім їх переглядали. 

- Здогадуюсь, - Софія засміялася. - Ми щотижня дивилися всі три фільми. А коли у нас зламався телевізор і в ньому зник звук, мама включала фільм і озвучувала його сама, вона знала всі діалоги напам'ять. 

- Ти навіть не уявляєш який скандал вона влаштувала, коли їй відмовилися шити сукню як у Сісі на її перший бал. Вона тиждень із батьком не розмовляла. Господи, а яка трагедія в неї була, коли вона дізналася про смерть Ромі Шнайдер. Вона була для твоєї матері ідеалом краси. 

- Знали б ви як мама лаяла фільм "Імператриця Сісі" з Крістіаною Капотонді у головній ролі, але вона все одно його повністю подивилася. І кілька разів я заставала її, коли вона передивлялася його знову, - почувши це, королева усміхнулась. Вона була рада, що її Стейсі залишалася такою, як вона її пам'ятала до самої смерті. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше