7. Герой.

 Готував сніданок – думав. (Межею можливостей Івана у тому, щоб куховарити, була яєчня.) Снідав – думав. Висновки були невтішні.

По-перше, сутичка із Клейким вбивцею, ким би той не був, показала, що вірус для Івана не минувся дарма. Ніколи у житті не було в нього проблем із диханням, й він думав, що повністю одужав. Але це, доки не довелося бігти на допомогу, а потім битися. Дихати було важко. Залишалося сподіватися, що дівчина нічого не помітила, коли йому довелося говорити з нею.

По-друге, поспілкуватися з Ілоною все одно необхідно. Клейкий вбивця зірвав, - сам того не відаючи, - увесь сценарій, за яким Іван хотів постати у якості таємничого героя, який звільнив її з-за грат. Він вважав, що вдячна колишня ув’язнена погодиться дати потрібну інформацію… Але тепер це неможливо. Тобто може бути, що Фрілансер і буде залишатися для Ілони героєм. Але таким, який асоціюється із нападом. Та й уявити можливість такої розмови тепер неможливо. Потрібно знайти інший вихід.

По-третє… Він зосередився на смерті батьків та Віолки. Чому? Можливо, бо вважав, що слідчий Шкапа з Житомира – відповідає власному прізвищу. А от його київський колега, який займався вбивством Оленки, здавався більш компетентним. Та доброзичливим. До того ж,  у Києві злочинами Клейкого вбивці, - Іван так його охрестив у тексті до відео, й тепер сам так називав, - займалася ціла група слідчих… Було більше шансів, що його таки вирахують. Хоча справжніх професіоналів, таких, які вираховували маніяків у часи пізнього Союзу, у слідчих підрозділах, здається, й не лишилося.

Щоправда, схоже було, що Клейкий вбивця, - ніякий не маніяк. А тепер виявилося, що він намагався вбити дівчину, яка є свідком у справі про вбивство його родичів. Ну, як – свідком? Вона може мати важливу інформацію, але поки що сама про це не знає. Взагалі, про існування цього зв’язку, здається, не знає ніхто. Крім нього, - а він здогадався про це, здогадався про спосіб, який використали вбивці у лісі, та спів ставив із тим, що прочитав в ухвалах слідчих суддів у справі Ілони. Вірогідність, що хтось іще зробить це, наближалася до нуля. Іван вважав, що він зараз – єдиний, хто володіє цим знанням. Та нікому про це не розповідав. Навіть Костику. (А більше йому й не залишилося, кому розповісти…)

Єдиний, окрім того, хто й купував в Ілони та її друга цей клятий коптер. Та хто, ймовірно, і є вбивцею його батьків та сестри. Або одним з вбивць.

І от тепер на єдину людину, яка може … дати ниточку до тих, хто винен у смерті його батьків, нападає Клейкий вбивця. Напад якого завершився невдачею випадково. Ніхто не міг передбачати його втручання, чи, точніше, втручання Фрілансера Справедливості. Але це означало, що між вбивством у лісі та діяльністю Клейкого вбивці був зв’язок. А який зв’язок між ними міг бути? Залишалося констатувати: єдиною людиною, пов’язаною як із загиблими у лісі, так і з однією з жертв Клейкого вбивці, залишався він сам, Іван Доленос. Принаймні, наскільки йому самому було відомо.

А це означало, що він сам може бути або наступною жертвою, або тим, кого, попри усі алібі, все ж намагатимуться звинуватити… Його не влаштовувала ані перша, ані друга перспектива. А отже, це вже не благородна напівжартівлива гра людини, якій треба розвіятися, та, власне, немає, чим зайнятися, як немає й потреби заробляти на життя. Ні, тепер розпочинається інша гра, - на виживання.

У якій в нього є дві переваги. Навички дослідницької роботи історика, - вміння розбиратися у тому, що відбулося у минулому. Будувати гіпотези та перевіряти їх. От лише метою будуть не наукові публікації, й не матеріали для цікавих екскурсій рідним містом… Друга його перевага – це Фрілансер. Напіввіртуальна особистість, із якою його ніхто не пов’яже, якщо не упіймають «на гарячому». Але яка може виступати публічно, - дякувати новим технологіям, - та наводити жах на супротивників, змушуючи їх помилятися. Він, Іван, насправді сам, самотній у цій боротьбі. Але усе складається так, ніби їх двоє… Що ж, так і потрібно залишатися для усього світу. А це означає: у Інтернеті та у реалі переслідує Клейкого вбивцю – Фрілансер. А справою батьків та сестри він буде займатися, так би мовити, у своєму власному образі. А це означає, що тактику доведеться змінити, та з Ілоною розмовляти теж у своїй особистій якості. Ризикуючи тим, що Мошкіна, - досвідчений адвокат, - про щось здогадається. Втім, якщо навіть так… Нічого незаконного у образі Фрілансера він не вчинив; обидва відео, викладені ним, зображують чисті випадки необхідної оборони. Та баба Зоя, - чому він так назвав її у розмові із Ілоною, Іван і сам не міг сказати, - його не видасть.

Отже, рішення було ухвалене, тепер потрібно було розпочинати діяти. Після того, як закінчить снідати та помиє посуд.

-Ти, здається, мала рацію.

-Звичайно! – посміхнулася ворожка. Це тільки її співрозмовник міг не вірити. А вона знала. Вона була однією з небагатьох серед них, - тепер, - хто міг знати… Можливо, тому вони й терпіли її. Представників її народу та представників її професії, взагалі, не дуже любили. Вона знала це. Щоправда, її нинішнього співрозмовника це не стосувалося. Вже добре. – В нього тепер … є, чим зайняти голову.

-Ти хочеш сказати – йому не до нас, та не до Вчителя?

-Здається, так. Принаймні, на якийсь час. Якщо він, взагалі, переможе.

-Ти ж знаєш наше завдання…

-Так. Що ми … скажемо йому?

Чоловік замислився.

-Поки що нічого. Але будь готова у будь-який момент…