9. Стіни.

-Це тут, - сказала Наталія. Ніби і так було незрозуміло. Три гаражних бокси, об’єднані у одне ціле, та з надбудованим другим поверхом, із вікнами. Таке часто можна побачити у київських, - та не лише київських, - гаражних кооперативах. А от у продажу подібне буває нечасто. От лише чи треба це комусь зараз, та чи є в людей гроші? В Івана були. Й він спостерігав, як власниця відчиняє хвіртку у воротах одного з боксів, щоб потрапити всередину. Незграбно порається із врізаним у неї замком, явно не звикла бувати тут.

Сам він дивувався власній поведінці. Бо розумів: купуватиме у будь-якому випадку. Врешті-решт, на що, окрім розслідування, йому іще витрачати «біткойновий скарб»? Навіть, якщо йому не потрібні ці стіни як такі, а потрібен лише схований десь там телефон. Мабуть, це буде найдорожчий смартфон, що був у вжитку, за усю історію. Але йому не доводилося обирати.

З іншого боку, він ставив господарці питання, які поставив би звичайний покупець. Та сам не розумів: це тому, що намагається не викликати підозру, чи … він просто не звик бути мільйонером?

-Документи на усе це є?

-Довідка гаражного кооперативу. На моє ім’я вже, - пояснила Наталія. – Після смерті чоловіка переоформила… По БТІ нічого не оформлено. Звичайна історія з землевідведенням… - Іван вже знав, що у багатьох київських гаражах одна й та сама ситуація. Землевідведення було здійснено ще за часів Союзу, усі відповідні рішення було ухвалено, здійснено будівництво. А от за новим законодавством акти на землю кооперативам не дають, і це заважає закінчити оформлення боксів, як нерухомості. Хоча й зносити гаражі масово ніхто поки що не збирається. Тому, якщо власник продає гараж, він просто виходить з членів кооперативу, а покупця туди приймають, видають відповідну довідку, й на цьому оформлення документів закінчується. Саме тому переоформити це можна було до сплинення шести місяців після смерті колишнього господаря, що було потрібно для оформлення іншої спадщини: у гаражних кооперативах підхід до членства часто був … не настільки суворим. В іншому випадку можна було б боятися у майбутньому якихось судових позовів щодо спадщини, - хтозна, які там ще родичі є в цього Максима? – але у даному випадку Івану на це було начхати. Проте, слід було спитати:

-А зносити усе це не будуть?

-Ні. Чоловік казав, що тут – зона ЛЕП. Та ви самі бачите. – Дійсно, лінія електропередачі проходила просто над сусідніми боксами. Тому земля ця була захищена від зазіхань забудовників, а відтак, навряд чи хтось буде намагатися знести гаражі. – Тільки… Я вас хочу відразу попередити… Щоб ви мене потім не проклинали… Чоловік саме тут і загинув.

-Співчуваю. Як це сталося? Залишив заведений двигун?

-Ні. Тут пічка, дизельна. Гази пішли вниз, там, у підвалі, сауна є. Вони … там були…

-Зрозуміло. Дякую, що сказали. Якщо ми домовимося, потрібно буде одразу перевірити цю пічку. – Він вирішив дати зрозуміти, що сам факт трагедії не відверне його від купівлі цієї дивної нерухомості. Тепер вони зайшли всередину, й Наталія увімкнула світло. Пишна білявка, - за зовнішністю майже протилежність Ілони, тому він якоюсь мірою розумів цього Максима. Але, звісно, не став про це казати… - Я бачу, оці два бокси об’єднані між собою, а третій – окремо, тільки двері туди є, так? А де … сходи на другий поверх та у підвал?

-Нагору – отам, у кутку. Щоправда, такі круті… А у підвал – отам треба відчинити люк, - показала господарка. – Насправді … я не дуже навіть знаю, де тут та що, мене Максим сюди … не дуже-то й кликав.

-Розумію. Гаражі є гаражі… Але давайте ми зараз усе тут оглянемо. Самі розумієте…

-Звичайно. А … навіщо вам? СТО хочете робити?

-Насправді, ні. В мене така ідея: купити кілька електромобілів під таксі. А тут зробити місце, до вони зможуть заряджатися, а водії у цей час – відпочивати. Бо це – проблема, якщо заряджати їх, скажімо, на зарядних станціях у місті. А тут і дешевше буде. – Таку легенду Іван підготував завчасно. Подібні приміщення не купують, просто щоб тримати тут звичайну особисту машину.

-Для цього, мабуть, підійде, - сказала Наталія. А потім не втрималася від того, що, мабуть, досі боліло. – Але уявляєте, чим тут будуть займатися ці водії..?

-Якщо чесно, - аби не спалили… - Вони піднялися крутими сходами, та оглянули кімнати на другому поверсі. Майже звичайна маленька трикімнатна квартира, навіть із кухнею, та ще частина площі – справжній склад. Щоправда, як заносити сюди щось громіздке? Але це Івану теж не було цікаво. Натомість він спитав:

-А звідкіля тут вода береться?

-Дощова збирається з усього даху, а площа-то тут велика. Он у той бак… Максим усе це сам придумав, - не без гордості сказала Наталія. – Взагалі, можна … з водогону підключити, якщо не вистачає. Але це треба із головою домовлятися, й він ніколи так не робив. А каналізація … ну, усе скидається у дощову.

-Це мені якраз зрозуміло. Як і з електрикою. - Іван продовжував ставити питання, ніби дійсно обирав місце, де збирається вести бізнес, якщо не жити. Вони повернулися на перший поверх, обійшли його, - нічого з техніки, якою займався попередній та нині покійний господар тут, звісно, не залишилося. Але й жодних ремонтних робіт ніхто не проводив, що залишало надію… А потім спустилися до підвалу. Наталія сказала, що не буде заходити та навіть зазирати до сауни, де загинув її чоловік. Але Іван, звісно, туди зайшов, уважно усе оглянув, включно із вентиляцією, - саме через неї, мабуть, надходив тоді чадний газ. А потім вони перейшли до інших приміщень. Нарешті, розпочався торг. Йому вдалося збити ціну на дві тисячі доларів, - він знову не розумів, робить це автоматично, як звичайний би покупець на його місці, чи для того, щоб не викликати підозру… Але ось умови було узгоджено.