6. Леся. Ініціація

Вони увійшли до квартири, й Шоко відразу ж роздягнувся догола.

– Ну? – запитав він, дивлячись на застиглу Лесю, і та зробила те ж саме. Священний момент зняття трусів вже був в салоні, і вона не встигла відчути його до кінця.

– Ходімо обмиємо наші тлінні тіла, – сказав Шоко. Вони увійшли до ванної, величезної, як уся Лесина квартира.

– Вимий мене, будь так ласкава, – сказав він, з насолодою потягуючись під душем. З його голови текли рожеві струмки. – Ось губка, ось усе.

Він не робив жодної спроби потискати, поцілувати Лесю або навіть торкнутися її, хоч та й стиснулася в голого лякливого їжачка, чекаючи на щось таке. Леся стала поволі терти губкою м’язисте тіло. Шоко був гарний, нестямно гарний та мужній. Два-три рухи – і Леся раптом зрозуміла, яке то щастя – мити його...

– Не соромся. Головне місце теж помий, – він розвернувся до неї. – Не бійсь, я не хризантема.

Розрахунок Шоко був вірним. Все було просто, навіть буденно, але... Леся вперше бачила голого чоловіка. І не просто бачила, а торкалася його. І не просто торкалася, а мила, і не просто чоловіка, а гарного, наче грецький бог. Чи то як хижий звір, леопард або хто там. І не просто гарного, а самого Шоко. Від дотиків до його тіла з неї почало коїтися щось невимовне; власна нагота раптом задзвеніла в ній безсоромними мурашками, і Леся відчувала, що не просто миє Шоко, а... Той не говорив нічого, з задоволенням підставляючись їй, і вона бачила, як йому подобаються її дотики, і не могла, просто не могла не мліти від цього і не торкатися його ще ніжніше...

– А тепер я тебе, – сказав Шоко. – Хочеш, щоб від тебе пахло, як від Харити? Це її улюблений гель, – промовляв він, сильними, але м'якими рухами намилюючі Лесине тіло. Шоко не пестив і не дратував її, а просто мив, як маленьку – і Леся раптом злетіла кудись до сонця і зірок... – Ось та-ак, – він раптом зробів сильні струмені та спрямував їх прямо у Лесину стрижену маківку. Теплі голки вп’ялися у шкіру на голові. Від несподіванки Леся зойкнула та ледь не впала. – Хо-хо! Лови, смакуй нові відчуття, доки не звикла ще... Ну ось. Тепер витирай мене, і ходімо.

Він підставився їй, потім сам витер Лесю та вивів її з ванної.

– Баррррабанний дррріб... – шепотів він, глузуючи з неї.

Вони увійшли в кімнату, обставлену просто й розкішно. Леся ніколи не була в таких багатих квартирах.

– Зараз ми будемо... ось як ти думаєш, що? Зараз ми будемо пити! Ти у нас славетний алкаш, то я вже знаю, – він підморгнув їй, відсуваючи стільця. – Сідай!

Леся села й зіщулилася від холоду на голій попі.

Шоко включив музику. Леся охнула.

– Впізнаєш?

– То ж... то ж з вашого шоу «Вкрадене серце»!

– Чи схвалюєте, пані?

– Найулюбленіша, – глухо сказала Леся. Чуттєва, пронизливо-тужлива мелодія тремтіла і пульсувала, як тіла Шоко й Харити...

– А я знаю. – Шоко дістав із шафи пляшку. – Тепер вже час і випити. Ну ж бо, Ладо... По-перше – за твій талант. Це головне. Я радий, що знайшов тебе. – Він раптом став серйозним, незвично й дивно серйозним. Це кумедно поєднувалося з тим, що вони обидва були голі. – Дзінннь!

Терпка, смачна рідина розтеклася по Лесиних нервах, змішавшись із музикою.

– Другий тост – твій, – сказав він. Леся прокашлявся.

– Ну... то ж цей... еее... великі спасибі вам, – сказала вона басом. – Ось.

– Оце й все?

– Ну... ну не вмію я говорити!

– Хто не вміє говорити – не вміє і танцювати. Зосередься.

– Ну...

Справа була не лише в цьому. Голе тіло все дужче й дужче притягало до себе увагу, і Леся мліла від сороміцьких мурашок по шкірі, від яких у мозок йшли викривлення, як у телевізор. Груди її під поглядом Шоко поважчали на п’ять кіло кожна. Ось чому бувають ексгібіціоністи, раптом влізла в голову дурна думка...

– Я... я неймовірно рада, що... і я зовсім не очікувала... я просто так сюди приїхала, я не думала, що так все буде, і ви виберете мене... («Я не можу говорити!» – волав бідолашний мозок, затоплений мурашками.)

Шоко уважно дивився на неї, і треба було провадити далі:

– Але я дуже пишаюся вашим вибором, і це все нереально круто, і я... я...

Мова раптом відмовила їй. Леся перекинула келих, обм'якнувши на стільці...

***

– Ось і все, Ладо. Ходи сюди, ходи... – він допоміг їй підвестися. – Ось на це крісло. Сідай, – він посадив її в крісло, вкрите білим хутром. Леся відразу ж втонула в ньому. Шоко сіл перед нею навколіжки.

– Ну? – посміхався він їй. – Як почуваєшся?

– Оооооу... – видихнула Леся.

Їй і справді було “оооу”, хоч і шалено соромно від того, що з нею щойно зробили.

– Авжеж. Я знав, що ти пристрасна. Відпочинь, і потім продовжимо.

Він мило розмовляв з нею, сидячи у її ніг, і Леся весь час бачила його, голого, і знову в ній загули ті самі мурашки, і дуже-дуже схотілося дотиків...

– Чому ви не цілували мене? – запитала вона перш ніж подумала. (І подумки заскиглила від сорому.)

– Уууу, яка! У нас ще все попереду... Тобі було б огидно, – сказав він. – А так...  Ходімо, я тобі покажу дещо.

Голос у нього знову став серйозним, навіть похмурим. Леся підійшла з ним до великого екрану.

– Сідай, – він посадив її перед ним і включив відео. То було щось схоже на порнофільм: на ліжку пристрасно цілувалася гола парочка. У ній було щось знайоме, щось... Леся охнула, впізнавшу Шоко й Хариту.

– Але це ж... – вона глянула вгору на Шоко.

– Так, – сказав він. – Дивись, що на тебе чекає...

Леся зрозуміла, що роблять її руки, лише тоді, коли її обійняв Шоко.

– А ти так вмієш? – пролунав вкрадливий шепіт...

***

– ...Оце вже трохи схоже на справжній секс, – мовив він за годину.

Голос у Шоко був чи втомлений від недавньої гонки, чи сумний.

– “Схоже”? – наспівно перепитала Леся. Вся вона була сповнена солодким медом, і голос у неї був медовий, і погляд, і усмішка. – Якщо це «схоже», то який же тоді «справжній»?