Галатеї

ІНТЕРМЕДІЯ

Щось ти якийсь кволий сьогодні. Наче маму хочеш покликати, аби компреса зробила. Це тобі не мамина хата, мій солоденький. Це Відень, дитинко. Тут ти або найкращий, або ніхто.

Давай-давай. Це лиш друга наша репетиція, а ти вже весь такий, наче маминих пиріжків хочеш. Тут так не піде, любий мій Шоко. Коли ти справді хочеш того, чого ми тут з тобою надумали - то й не розслабляйся. Щоб видертися хоч трохи нагору, треба дати таке, чого ніхто ніколи не вмів і не бачив. Стовідсотковий ексклюзив. І ти можеш... ми можемо! Поодинці ми цікаві хіба що папікам та дівчатам, а ось удвох...

Ну ж бо, давай, мій шоколодний. Давай-давай. Я все розумію. Я теж не виспалася. У мене теж день такий, що хоч вішайся, та й годі. Давай-давай, ти ж бо не для того вдруге прилетів у Відень, аби соплі тут розвішувати по стінках. Та й я не для того оці запрошення робила тобі, оту купу документів... ти думаєш, то безкоштовно все? Знаєш, скільки я вклалася вже в тебе... ну, тобто не в тебе, так, - в наш проект? В нас.

Авжеж, я знаю, що й ти вклався. То ж і давай вкладатися далі. Я вірю в нас. Вірю в наше шоу, тому що... сама не знаю, чому.

А ти віриш?

Тоді поїхали. За роботу.

Маруся Липовець

Подобається

#1831 в Жіночий роман
#8095 в Любовні романи
#3214 в Сучасний любовний роман

У тексті є: кохання не купити, іронія, жіноча доля

Відредаговано: 01.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись