Глава 3

- Хто б мені рік тому сказав, що таке трапиться ... та хоча б в минулому місяці, - Девід тисне на газ, шоковано хитаючи головою. - Та я шию б звернув за таку фантазію!!! Але ... мені ... - Джесс навіть слова сказати не встигла, як раптом різко загальмувавши посеред дороги, Девід вискочив з машини і пробігши на кілька метрів убік, впав на коліна та закричав щосили. Приголомшлива, хвилююча і одночасно лякаюча картина.

- Схоже, твій тато все ніяк оговтатися не може, - Джесс з ніжністю приклала руку до плоского живота, відчувши бажання звернутися до дива, яке їм подарувала доля. - Він так давно не відчував себе щасливим, що тепер ця радість лякає нашого сильного альфу. Але я впевнена, що ти його нагорода за страждання, що тебе він буде любити всіма своїми надлюдськими силами. Тато тобі сподобається, він такий кумедний, коли розгублений. Видно, пора йти приводити цього перевертня до тями, - розпустивши волосся Джесс теж вибралася з машини. 

Девід озирнувся, почувши її кроки, і вітер доніс запах її волосся, йому в ніс вдарили феромони носія, і в серці одразу ворухнулося почуття, яке ніби замерзлий океан, що прокинувшись підриває кригу, здіймає хвилі, б’є об берег, згадуючи якою міццю він володіє, яка сила закладена в ньому. Він кохав її завжди ...

Любов вразила його серце в ту саму мить, коли Рой завів її в ту обшарпану закусочну. Девід закохався в неї саме тоді. Він кохав її навіть коли з її вини вбили Кетрін. Кохав, коли йому здавалося, що він ненавидить її всією душею. Він і не переставав її любити, повіривши в те, що втратив назавжди. І ось тепер вона йде йому назустріч і посміхається, несучи в собі слід його безсмертного почуття, його дочку. Він би і не зміг її розлюбити.

- Привіт, - лагідно засвітилися зелені очі.

- Здрастуй, - посміхнувся у відповідь Девід, оглядаючи її грайливим хлоп'ячим поглядом.

- Де ми зараз перебуваємо?

- На території моєї зграї.

- Значить, ти господар цього малесенького куточка в Канаді?

- Чому малесенького, я володію найбільшою територією серед північних зграй, і у мене в підпорядкуванні чотири сотні ліканів.

- З цього можна зробити висновок, що ти досить сильний альфа, до якого прислухаються сусіди. Ти до біса розумний хлопець, який вміє домовлятися, якщо перед тобою стоїть мета. І ти зможеш об'єднати північ, щоб дати відсіч кожному, хто протягне свої лапи до нашої дочки.

- Так і є, - посміхаючись, киває головою Девід.

- Прекрасно. Тоді чого ми тут прохолоджуємося, сподобалися пухнасті хмаринки? Адже наше з тобою побачення тільки ввечері в ресторанчику на пристані, а не посеред цієї дороги, - Джесс повела плечима, дивлячись з якою власницькою жадібністю і закоханим сп'янінням він її розглядає.

- Ага, навіть так. Інтригуєш та дражниш. Впізнаю свою дружину. А я думав, що ввечері ми просто збиралися поговорити, без всієї цієї романтичної одержимості. І як же мені тепер бути, коли я вже завівся? Га? - Девід різко, одним рухом притягнув її до себе. - Потанцюєш сьогодні зі мною?

- А як же, - пограла стегнами Джесс, знаходячи забавним загравати зі своїм колишнім і майбутнім чоловіком, не бажаючи думати про загрози, лише шалено прагнучі жити, бути поряд з тими, кого так палко любить її серце. - Якщо виживемо після розмови з хлопчиками.

- О, господи боже, - картинно закотив очі Девід. - Тоді давай почнемо з самого складного. З Джона!

Колеса тихо прошурхотіли по гравію і автомобіль альфи в'їхав на територію маєтку. І перед тим, як увійти до будинка, Девід стиснув Джесс за руку, один легкий потиск «я», ще два коротких «тебе», і один міцний та довгий «кохаю».

- А, ось ви де, - задихнувшись від хвилювання, вигукнула Джесс, заставши їх усіх на кухні: Уеса, Джона, Сема та Кессі.

- Що трапилося? - на неї миттєво стрепенулися бурштинові очі її сина, точнісінько, як у Роя. Будучи бетою, Джон вловлював коливання емоцій та запахів швидше, ніж інші, навіть швидше за альфу. - Мам? Ви обоє схожі на школярів, що неабияк провинилися. Ви що одружилися без дозволу? Спасибі, що не запросили, я й не хотів бути присутнім, за здоров'ячко своє переживаю. Бляхо, та що не так?! - ляснув він долонею по столу.

- Охолонь, сестру лякаєш, - спокійно зауважив йому Сем, закинувши до рота залишок сендвіча.

- Все так, чекаємо вас в моєму кабінеті, - посміхнувся Девід, мимоволі затримавши погляд на своєму синові. Те, що сказала Міна засіло гострою тривогою в його душі. І хоч би як він не відкидав ці страхи, вони все одно напористо шукали лазівку. Але Сем не став мучити батьків розпитуваннями, він просто встав і мовчки пішов за ними. Так само вчинили Уес та Кессі.

- Клас, а я, мабуть, буду насолоджуватися десертом, - пирхнув Джон, додаючи вже собі під ніс. - Мені не сподобається те, що вони скажуть. Не сподобається.

Звичайно ж він з'явився останнім, й застиг біля дверей войовничо склавши на грудях свої м'язисті руки.

- Джонатане, будь добрий, підійди та сядь поряд, - кивнув йому на крісло поруч з собою Девід. - Давай ти зараз засунеш свій гонор в одне місце і серйозно послухаєш, що я збираюся вам сказати.

Джон демонстративно плюхнувся в вказане йому крісло і почав свердлити альфу глузливими очима Роя.

- Перш за все, я хочу, щоб кожен з вас задумався і відчув наскільки сильно він любить Джесс. Я знаю, Уесе, як дорога тобі Джессіка, знаю, що при нагоді ти віддаси за неї своє життя. Я знаю, Семе, як ти відданий матері, і ти, Кессі, теж обожнюєш свою маму. Я знаю Джоне, як ти її любиш, напевно, сильніше, ніж всі вони разом узяті, у тебе з матір'ю особливий зв'язок. Тому, поставтеся до того, що почуєте з усією відповідальністю. Поширюватися про це само собою не варто, прийде час, і ми вже не зможемо це приховати, але поки що ми будемо мовчати навіть на зборах зграї. ... У нас з Джесс буде дитина. Так, Джоне, я знаю, що деяким шмаркачам в двадцять років здається, що в п'ятдесят сексом не займаються, тому що до цього часу там все відсихає та відвалюється, як хвостик у кавуна. І тим не менше, у нас буде дівчинка. Незвичайна дівчинка. ... Це альфа.