Глава 2.

А в цей момент, коли в дружному колективі пожежників розповідали анекдоти, у школі Вальденфорісту творилися дивні події.

— Доброго дня, діти, – привіталася вчителька молодших класів Маркіза Мура, – Сьогодні ми з вами розглянемо тему «Пожежна безпека».

Один з другокласників – зайчик Вухань Сірохвостий випадково почув розмову шкільних забіяк – братів-вовчиків  Вови і Мира з їхнім другом ховрашком Хрустиком.

— Я б хотів прославитись, – замріяно сказав Вова.

— Стати героєм, – відповів Мир.

— Я знаю, що ми можемо зробити, – усміхнувся Хрустик.

— Що?! – скрикнули братці.

— Я з вами погоджуюся, адже маленьким діткам не можна гратися сірниками. Усім відомо, що це дуже небезпечна затія, – почувши вигук, відповіла вчителька.

— Оу! Але ж ми вже навчаємось у другому класі. А таким дорослим хлопцям можна все, - мрійливо прошепотів Вова.

— Пограємося сірниками чи запалимо бенгальські вогні? – підморгнув ховрашок.

— У мене є набагато краща ідея. Ми підпалимо школу, а потім героїчно всіх врятуємо, – запропонував Мир.

— Що-що підпалимо? – перепитав його брат.

— Почнемо зі спортзалу. Думаю, диму і вогню буде на всю школу, – хитро примружився Хрустик.

***

Повернімося до тренування у пожежній частині.

— Починаємо! – оптимістично скрикнув Ноттен.

Кенгуру Кен жваво пострибав до дверей гаража, звідки готувалася виїхати пожежна машина. Кролик сидів за кермом, чому був дуже радий.

— Обережніше, не наїдь на мене. Будь-ласка, завертай уліво, – заволав вовк Челлі.

Поруч з молодим Оллі сидів черепах, який допоміг виправити курс.

— Дякую за допомогу, – промовив щасливий кролик Оль’єн.