Глава 3.

У школі закінчився перший урок. Вова, Мир і Хрустик стрімголов побігли в магазин.

— Доброго дня. Малюки, вам допомогти? – привітно посміхнулася продавчиня Рись.

— Доброго дня. Дайте нам, будь-ласка, бенгальські вогні, – тихо промовив Мир. Друзі потупили очі вниз, щоб тітонька не зрозуміла їхніх лихих намірів.

— Мабуть у тебе сьогодні День народження? – спитала Рись, подаючи заповітний пакунок.

— Так-так, майже так, – хлопчики перезирнулись між собою.

Вовчики простягнули гроші і одержали бенгальські вогні. Потім халамидники попрощались і весело побігли до школи.

***

Підготовчі роботи не завершалися у пожежній частині ні на мить. Єнот планував дії по проведенню інструктажів у Вальденфорісті, тому вирішив зателефонувати до місцевих навчальних закладів. Начальник звернувся до підлеглих:

— Ми зробили всі фізичні вправи і тепер будемо доглядати за пожежною машиною. Треба показати Оллі, як це правильно робити. А мені необхідно поговорити з директором школи Їнаком Їжакевичем про додатковий інструктаж. Я відлучуся на декілька хвилин.

— Кен, куди ти подів шланг? – узяв діло у свої лапи Микита.

— Секундочку, - через деякий час прийшов кенгуру, тягнучи шланг, – Ось візьми отак. Держи міцно, не випускай.

— Я вмію поводитись з машиною, – намагався відмовитись від настанов Оллі.

— Якщо Ноттен сказав, значить, покажемо ще раз.

Микита відібрав у кролика шланг, а Кен натиснув червону кнопку. Великий струмінь води полився на пожежну машину.

— Клас! Можна я сам?

— Гаразд, – лис віддав шланг колезі.

Завжди приємно вітати в лавах пожежників випускників інститутів. Давненько не було в команді молодого оптимізму, енергійної праці, бурхливого вогню емоцій. Старші друзі щиро посміхалися, спостерігаючи за наснагою і запалом Оллі.