Глава 8.

Стрімко розвивалися події у місцевій школі. Вчителька Мура намагалася заспокоїти молодших школярів, які не бажали слухатись. Учителька знову зателефонувала до молодої єнотихи.

— Тішо, можеш прийти негайно? – з панічною ноткою в голосі спитала Маркіза у подруги-психологині.

— Так, іду. Залишайтеся на місці.

Через хвилину прибігла Тіша. Дітки дуже любили єнотиху, тому завжди її слухались.

— Пошикуйтеся, будь-ласка, – промовила лагідно психологиня. На подив учительки, дітки не сперечались.

— Беріться за лапи по двоє, тримайтеся стіни. Виходьте за міс Мурою, а я йтиму за всіма вами в кінці колони.

***

Дві шкільні пліткарки – птахи Паванія та Чижичка робили селфі у кімнаті для відпочинку. Вони мали звичку відпрошуватися під час  уроків «у справах», але насправді займалися розвитком свого інстаграм каналу.

— Що це? З коридору чується який тріск та шум, – Паванія зробила ще одне фото.

— Мабуть, наші розбійники граються, – відповіла подруга.

— А давай ще зробимо ще одне селфі перед дзеркалом.

Подруги навіть не припускали думки, що в школі може початися пожежа. Красуні продовжували фотографуватися на знімати сторіз, адже популярність для них коштувала більше за безпеку.

***
 

У цей час у спортзалі з шаленим тріском упала палаюча балка. Вовчик Вова злякано відсахнувся. Забавка, яка починалася як жарт, швидко перетворилася у справжню пожежу. Температура повітря швидко піднімалася, дим заполонив приміщення. Хлопці виявилися заблокованими важкою балкою від виходу. Вони позадкували до протилежної стіни, притиснувшись один до одного. Уже не виникало думки когось рятувати, щоб виявитися героями, адже тепер вони самі опинилися в вогняній пастці.

— Рятуйте, – запищав Ховрашок.

— Ми більше не будемо гратися з сірниками, – заволали братики-вовчики.

Але ніхто не почув їхніх криків. Несподівано Миру в голову сяйнула думка. Він вихопив з кишені телефон і набрав номер Маркізи Мури:

— Міс Муро! Ми з друзями забарикадовані в палаючому спортзалі. Допоможіть нам! Швидше! Ми задихаємось від диму!

Учителька розхвилювалась, але дала чіткі вказівки:

— Хлопчики, у школу вже їдуть рятівники-пожежники. У кожного з вас є носові хустинки і пляшки з водою. Швидко змочіть хустки рідиною, а потім - затуліть ними носа й рота. Тепер лягайте на підлогу і чекайте на допомогу.