Глава 10.

До школи долинув звук сирени пожежної машини. Працівники миттю повистрибували з автомобіля, чекаючи чітких вказівок. Назустріч вийшли директор з учителькою Маркізою.

— Доброго дня. Проясніть швиденько ситуацію, – звернувся до присутніх Ноттен.

— Я думаю, що в кімнаті відпочинку знаходяться дві мої учениці. Також залишились забарикадованими балкою троє дітей у спортзалі.

Несподівано на подвір’я школи із задимленого коридору вибігли Белла і Вухань. Відкашлявшись вони повідомили, що психологиня Тіша залишилася в палаючій школі.

Тінь розпачу впала на мордочку начальника Ноттена, але він швидко взяв себе в лапи:

— Розділяємося по двоє, беремо шланги, – командним голосом проказав єнот.

Кен Герру і Ноттен розмотали шланг. Вони відкрили двері, швидко зайшли та причинили їх, щоб вогонь не отримав  чергову порцію кисню. Комбінезони надійно захищали від їдучого диму.

— Побігли, – скомандував єнот.

Через сто кроків почувся відчайдушний крик. Ноттен натиснув червону кнопку – струмінь піни полився на палаючу балку.

У цей час Оллі та Микита також пробиралися через коридор до спортзалу та заодно гасили палаючі речі. Микита вибив плечем двері:

— Де ви? – закричав кролик.

— Ми тут! – Мир закашлявся від диму.

— Залишайтесь на місці, ми вас врятуємо, – верескнув лис.

Оллі знову ввімкнув шланг і направив струмінь у напрямку голосів. Піна швидко погасила полум’я, проте диму стало набагато більше. Ховрашок зомлів. Вовчики підтримували товариша під лапи та акуратно плескали його по щоках. Пожежники вивели розбишак на свіже повітря, а потім повернулися в приміщення.