Глава 23

Люка Брейвена перенесли до їх палатки вже під вечір, коли над поселенням почали спускатися сутінки. Спеціально для нього виготовили одномісне ліжко і поклали чоловіка в кутку, подалі від дверей.

Джул окинула чоловіка зацікавленим поглядом і помітила, що йому далеко за сорок. Світле, пшеничного кольору волосся, прилипло до лобу. Сірі очі закриваються і відкриваються від напруження, а худе обличчя потемніло від постійної втоми. Нарешті Люк прикрив очі, під якими виднілися темні кола.

Поки чоловіка перевдягали, Діка розвела багаття і підігріла юшку. Лише Джуліана відчувала себе безпорадною і непотрібною в цю мить. Вона ніколи в житті не доглядала ні за ким, тож не знала куди себе подіти.

Чоловіки вийшли з палатки і озирнулися навкруги.

- Він здорово схуд! – зауважив Роб.

- Так! – додав Джейк. – Хвороба не красить!

- Добре, ви слідкуйте за Люком, а я до Імре за ліками….

Імре? Це хто?

- А можна мені з тобою? – не впізнавши свого голосу, запитала Джуліана.

Дін здивовано підняв брови.

- Ти хочеш піти зі мною до Імре? Ти впевнена?

- Так! – Джуліана знизала плечима і усміхнулася.

- Гаразд, ходімо!

Ну, ось і все! Це її перша, хоча і маленька перемога. Вона не залишить його наодинці з цією чаклункою. Дідька лисого їй!

Джуліана поспішила за Діном. Назустріч їм йшли жінки племені Асаро, коливаючи в повітрі оголеними грудьми. Джул окинула поглядом Діна, але він навіть не глянув на їх оголені принади. Або, якщо і оглянув, то й вигляду не подав, що йому це цікаво.

Хижка місцевої чаклунки стояла в самому кінці поселення. Це була якась глиняна мазанка нахилена в одну сторону. Як люди можуть жити в таких умовах?

Дін щось голосно сказав і з хижки почулася відповідь. Чоловік пропустив Джул і зайшов за нею слідом. Те, що дівчина побачила всередині, навело на неї жах. Навкруги, від підлоги до стелі, все завішане якимись сухими травами і корінням. В приміщенні неприємний запах, який б’є в ніс, та не дає нормально дихати. Кругом антисанітарія і безлад. Під ногами валяються якийсь посуд з фруктів.

І раптом перед нею виникла постать. Волосся розкуйовджене, очі вирячені, а руки трясуться і тягнуться до Джул. Від несподіванки дівчина скрикнула і кинулася Дінові на шию. Він підхопив її і розреготався.

- Спокійно, принцесо! – шепнув він. – Це – Імре, місцева чаклунка!

Жінка щось забелькотіла і замахала руками. Джул повернула голову до жінки і помітила, що на тій лише спідниця з якогось листя і вінок на шиї.

- Їй потрібно провести ритуал, тож не можна тут кричати, - мовив Дін. – Цим ти розлютиш духів….

Джул спокійно спустила ступні на долівку і усміхнулася.

- Звідки такі знання? Ти почав розуміти мову папуасів?

- Мову цього племені я знаю! В армії я півроку служив в Папуа-Нова Гвінея! Просто не знав, що це мова племені Асаро!

- А хіба вони всі говорять різною мовою?

- Так! Діалекти трішки відрізняються! А ти думаєш завдяки чому мені віддали Діку? Вони були вражені і здивовані моїм знанням їх мови…

- Ти ж говорив, що мови кожного племені різняться… Діка з племені хулі…

- Так, але зрозуміти репліки можна…. при великому бажанні….

Джул усміхнулася і глянула на ворожку, яка товкла щось в ступці. Вона не звертала на них увагу, а мурликала щось собі під ніс.

Жінка пританцьовувала на місці, еротично похитуючи стегнами. Її листяна спідниця коливалася зі сторони в сторону. А між листям коли-не-коли мелькали оголені сідниці.

Дін пройшов до хижки і сів в куточку. Джуліана примостилася поряд.

- Вона тобі подобається? – запитала дівчина.

- Хто?

- Імре!

Дін оглянув Джул здивованим поглядом і ледь подавив усмішку.

- З чого такі припущення?

- Ну…. вона оголена….

- І?

- І ти був з нею в лісі!

- І що?

- Ну, можливо…

- Джул, я маю стосунки з тобою і інших стосунків мені не потрібно! Я моногамний від природи, тож віддаю перевагу одній жінці.

Джуліана шумно зглотнула, не зводячи погляду з Хейліса. Нічого собі! Що він за людина, цей Дін Хейліс? В одну хвилину він розтоптує важкими брудними чоботами твої почуття вщент, а іншої хвилини – змушує серце несамовито вистукувати в грудях.

-Тобто…

- Тобто, якщо я вибирає собі жінку для стосунків, то вона цікавить мене не просто, як сексуальний об’єкт, а як особистість! Ніколи не розумів безладних стосунків з декількома партнерами….

Джуліана мовчала, не зводячи свого захопливого погляду з чоловіка. Вона боялася, навіть, дихнути, щоб не переривати його монолог, який бальзамом лягав на її зранену душу.

- А в даній ситуації дуже легко підхопити якесь венеричне захворювання!

- Ти про що? – Джул раптом згадала, що Дін не користується засобами захисту. – Думаєш, я….

- Ні, Джул! Я не маю на увазі тебе! Просто близько двох відсотків жителів Папуа-Нова Гвінея є Віл-позитивними. Але думаю, що ця цифра дуже занижена, так як жодне плем’я Нової Гвінеї не обстужували на інфекцію. І так як папуаси ведуть безладний спосіб життя, то швидше за все, кожен третій житель племені Віл-інфікований.

Джуліана ледь не знепритомніла.

- Господи! Це якийсь розсадник хвороб?

- Так! Племена, навіть, не знають, що таке лікарі і лікарні! Тому… така проблема…

- Але ти теж не використовуєш презервативи…

- У мене їх просто немає! Я їхав сюди на пошуки зниклих журналістів, а не займатися сексом. Тому й не звертав увагу на таку дрібницю.

- Інфекція – це, по-твоєму, дрібниця?

- Я обстежуюсь щоразу, коли вирушаю в подорож і повертаюся з неї. Тож в моєму випадку ти можеш бути спокійною. Я тільки декілька тижнів тому проходив обстеження!