Глава 36

Вона помітила Діна ще тоді, коли він під'їхав на своєму «Джипі». Сьогодні на ньому були темні джинси, які обтягували його довгі ноги й світла футболка. Гладко вибритий, підстрижений, він мимоволі притягував погляди представниць слабкої статі. Джул відчула, як серце ледве не вискочило з грудей, коли чоловік увійшов до ресторану й віднайшов її поглядом.

- Привіт! – прошепотів Дін, діставши із-за спини квітку орхідеї. – Я ще не знаю, які квіти тобі подобаються, тому вибрав на свій смак. Вона мені сподобалася. Така ж тендітна, як ти, і така ж вимоглива і вередлива!

Джул зніяковіло озирнулася назад, віднайшовши поглядом охоронців, які розмістилися за іншим столиком.

Дін, напевно, прослідкував за її поглядом, оскільки поклав орхідею на стіл і здивовано запитав:

- Ти сьогодні з охороною?

- Так…. татко наполіг! – Джул не подобалося брехати, але іншого виходу вона не бачила.

А що, якщо він нападе на неї? Вона хотіла вислухати його виправдання. Хотіла дати йому шанс розповісти правду! Але чи захоче Дін поділитися з нею власними проблемами?

- Діне, ти не сказав мені, що ти - головний підозрюваний у вбивстві власної дружини!

На секунду він, ніби, закам'янів. На обличчі жодної емоції, жодного почуття. Аж ось його вуста розпливаються в чарівній усмішці.

- Чому я, навіть, не здивований? Так ось чому за твоєю спиною охорона…

- Діне, я хочу у всьому розібратися….

- Навіщо? Ти знаєш мене! Якщо вважаєш винним, хай так і буде!

Джул відчула, як очі наповнилися сльозами.

- Я не знаю, що думати! Ти нічого не розповідаєш!

- Коли ти зранку зателефонувала, у мене закралися думки, що ти хочеш зустрітися не просто так! Але я відігнав від себе ці здогадки. Та коли побачив ранкові газети, все стало на свої місця!

Сльози великими перлинами покотилися по блідому обличчю Джуліани.

- Це Кейд…

- Не виправдовуйся, не треба! Не варто виправдовуватися переді мною! Я кмітливий, тож все прекрасно розумію і чудово знаю своє місце! Я полегшу тобі завдання! Все, що сталося в джунглях, там і залишилося! Сподіваюся, ти не помилилася у своєму виборі й він зробить тебе щасливою! Ти того варта!

Він підвівся якраз в ту секунду, коли до столу підлетів офіціант:

- Що будете замовляти?

- Дякую, мені нічого не потрібно! Я вже йду! – спокійно мовив Дін. – Не переймайся, Джуліано! Я більше не потурбую тебе! Я розумію слово «третій зайвий»!

З цими словами Дін повернувся і пішов геть. А дівчина безпорадно дивилася йому вслід, поки його постать не розпливлася в потоці сліз.

- Мем…

- Йди до біса! – крикнула вона на офіціанта. – Заберіть його звідси!

Охоронці тут же підхопилися і відтіснили зляканого й зблідлого юнака. А потім допомогли їй підвестися й довели до машини. Вона йшла, не розбираючи дороги. Вона давно так не плакала. Тож уже в салоні «Ауді» вона дала волю сльозам і впала на заднє сидіння, закривши обличчя руками. Машина рушила з місця та Джул, навіть, не помітила цього.

- Зупиніться! – охриплим від схлипування голосом прошепотіла Джуліана.

- Міс Хілтон…

- Розверни машину! – рявкнула вона.

- Тут не можна розвертатися!

- Я забула Джесі в тому бісовому ресторані! – викрикнула вона. – І… квіти….

Вона підвелася і сіла. А коли зустрілася поглядом з водієм, він, напевно, зжалившись над нею, пробурмотів:

- Гаразд! Спробую щось зробити….

Джесі, напевно, злякавшись, що залишилася сама чи відчувши настрій господарки, тихо вмостилася біля Джуліани на ліжку і віддано дивилася дівчині у вічі. Джул тихенько гладила Йорка, час від часу схлипуючи. Вона розуміла, що повинна була повірити Діну. Й він скоріше за все сподівався, що так і буде. Але вона не впевнена, як в його винуватості так і в його невинності. А він відмовився виправдовуватися й хоча б щось пояснювати. І як тут бути?

За що йому вбивати дружину? Що такого повинно було статися, щоб він захотів спочатку розтрощити їй голову, а потім зґвалтувати?

Чи ґвалтування було для того, щоб відвести від себе підозру? Адже в теці сказано, що в жінці була виявлена лише його сперма….

Джул зітхнула. А з іншої сторони, він її законний чоловік і природно, що вони займалися сексом. Тож не дивно, що в ній була знайдена його сперма.

Дідько забирай, Хейлісе! Чому ти не захотів розповісти все? Адже можна ж було просто поговорити й знайти вихід. Якщо він є?

Через декілька днів Джул з подругами хлюпалася в басейні, коли до неї підійшов один з охоронців.

- Там чоловік хоче з вами поговорити, міс Хілтон!

- Який чоловік? – запитала Брук Холістер. – Якщо гарний, то запрошуйте його сюди!

Почувся гучний дівочий сміх.

- Я нікого не чекаю! Тож позбудьтеся його!

- Гаразд! Скажу цьому Брейвену, що ви зайняті…

- Кому? – викрикнула Джул, відчуваючи, як серце закалатало в грудях.

- Лукасу Брейвену, здається! Ну…. принаймні він так представився….

- Люку Брейвену!

- Так, здається Люку Брейвену! – виправився охоронець.

Джул підняла на нього свої блакитні очі й важко зітхнула.

- Проведіть його в сад! Я поговорю з ним!

Охоронець кивнув і зник. А подруги підняли крик.

- І хто цей Люк-Лукас?

- Це наш журналіст?

- Ти збираєшся знайомити його з нами?

Джул усміхнулася.

- Люк Брейвен – товариш Діна! І один з врятованих в Папуа-Нова Гвінея журналістів. Тож я не можу не прийняти його. Це негарно!

- Еее, я гадала, ти нарешті познайомиш нас з цим журналістом…