Годинникар

День 34

Витрачати сили даремно цього разу Філіп не став, проте розумів, що розмовляти з нареченою грубо не варто - яке вже тут примирення? То ж, зустрівши її на вокзалі й провівши до самої квартири, прямо запитав:

- Луїза, скажи, ти ще любиш мене? Чи хочеш бути разом?

По тому, як опустила очі дівчина, зрозумів, що рішення вона не змінить.

- Що ж, в такому разі, радий був тебе побачити, та не стану більше затримувати, - він чемно торкнувся краю капелюха, й одразу попрямував до сходів. Здивована Луїза залишилася у відкритих дверей, не розуміючи, що саме сталося.

Філіп брів вулицею й розумів, що втомився. Втомився від одноманітності, приреченості й неможливості що-небудь змінити. Всі ці дні він тільки тим і займався, що шукав причину в цьому дні. Вважав, що в якийсь фатальний момент зробив помилку, за яку і розплачується. Але він добре знав закони магії й розумів, що вихід лише один - знайти ту саму секунду, коли щось пішло не так.

Невідомо чому, але він для себе вирішив, що причина була в тому, як він сам поводився з Луїзою. Можливо, був недостатньо уважний, занадто багато говорив про себе і свої ідеї. А, може, замовив не ті страви? Або ж занадто нав'язливо пропонував їй вийти заміж? Зрештою, просто не помирив Марі й Жюля, коли була така можливість?! Загалом, перепробував геть усе, що, на його думку, могло стати причиною часової петлі.

Найдивніше було те, що Філіп використовував артефакт лише один раз, а його дія тривала досі.

Занурившись в особисті проблеми, дю Солей зовсім забув про те, що в найперший день планував піти до майстра Жако. Він взагалі перестав займатися улюбленою справою, присвятивши себе єдиній меті - пошуку симпатії Луїзи.

«Схоже, настав час подумати й про себе», - вирішив Філіп. Йому потрібна була хвилинка свободи. Тим паче, що в цей день він вже отримав свою «гірку пігулку».

Старий щось крутив на своєму столі, але почувши дзвін дзвіночка на дверях, підняв голову. Побачивши учня, він важко зітхнув, зняв окуляри й неголосно вимовив:

- Вітаю, Філіпе. Я чекав на тебе, - він одразу ж махнув рукою, запрошуючи йти за ним.

Він уже відкрив сейф і дістав заповітну скриньку. На мить серце Філіпа завмерло - що як там лежать годинник? Той самий, що приніс клієнт?

Майстер уважно подивився на учня, після чого розвернув шкатулку. Оксамитова поверхня її була порожня. Тільки зараз чоловік зрозумів, що весь цей час не дихав.

- Ти знаєш, що тут має бути, чи не так? - похмуро поцікавився артефактор.

- Так, майстре, - не став викручуватися Філіп.

- Що ж, в такому разі, у тебе серйозні проблеми, - сказав він, з гуркотом закриваючи шкатулку. Обійшовши стіл, він присів і кілька хвилин мовчав, збираючись з думками. Після цього він зажадав почути все, що сталося в перший день в найдрібніших деталях. Особливо його цікавило те, що учень робив з артефактом. Почувши про те, що годинник вибухнув, і як саме це сталося, старий насупився ще більше.

- Майстре, я більше не знаю, що робити. Здається, я виправив вже геть усе, що мені здавалося хоча б трохи неправильним або не дуже гармонійним в той день. Але результат завжди один і той самий - я отримую відмову. Як бути? Можливо, варто знайти ще один годинник і ...

- ... і зламати ще і його на додачу?! - зло гаркнув майстер Жако, після чого побурчав, але спокійніше сказав: - Я впевнений, що говорив тобі про те, що цей артефакт може працювати тільки на невеликі тимчасові проміжки. Ти ж змінив саму структуру його магії й тим самим порушив всі закони й правила потоків. То ж тепер ніхто й ніколи не зможе з упевненістю сказати, чи зможеш ти колись вибратися з цього дня. Артефакт знищений, а у мене навіть не залишилося первинних записів!

- Але, хіба годинник не повинен був з'явитися знову?

- Ні, не повинен, - старий підійшов до книжкової полиці й дістав один зі старих фоліантів. - Артефакт і той, хто ним керують, залишаються незмінними. Навіть не зовсім так. Таким же, як був, залишається лише магічний предмет, в той час, як людина змінюється. У тих випадках, коли треба врятувати чиєсь життя, позбутися від рани або навіть ... кхм ... зберегти незайманість - це працює. Але резерв сил змінюється.

- Що це означає? - насупився Філіп.

- Лише те, що годинник повернути неможливо. А якщо проблема дійсно в помилці, яку ти сам створив в артефакті, намагаючись посилити його, то він продовжує висмоктувати з тебе сили.

- Все одно не розумію.

- Що ж, хлопчик мій, скажу тоді просто, але жорстоко. Якщо ти не знайдеш спосіб вирватися з цього дня, то тебе чекає довга й болісна смерть. Сили будуть лишати тебе поступово, але невідворотно. Але найжахливіше буде те, що коли ти розумітимеш, що вже на межі - доведеться знову і знову зустрічати новий день, адже з новим світанком, з'явитися і нова частка сили. Цикл буде відновлений, а тобі доведеться заново вмирати щоночі.

- Але хіба можна померти двічі? - вірити в те, що вони можуть говорити про це серйозно, не хотілося.

- Боюся, у тебе буде можливість перевірити це на власному досвіді, - погляд майстра був важким.

- Якщо я не зможу знайти вихід, то просто одного разу захочу померти по-справжньому. І тоді цикл не зможе початися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше