9 глава.Тревор Батлер

Глава 9

ТРЕВОР

Настала ніч. Той самий віденський ліс, який ще днем виглядав, наче 7-ме чудо світу, перетворився в страшний, тихий заплутаний лабіринт, який так і манив до себе своєю загадковістю.

Мертву тишину перервало ричання й виття волохатого створіння , яке бігло по лісу, наче шукало когось беззахисного,щоб знищити.Вовкулака здалека почув легкий шелест,який було ледь чути для простої людини.Він поринув в глиб лісу, й побачив маленького оленя, який пив воду з потічка. Монстер напав на нього й стер з лиця землі.

- Ненавиджу життя… Ненавиджу всіх та все! – З дикою люттю проричав Тревор.

Вовк був дуже швидким, наче спалах, тіло його було настільки великим, що могло зрівнятися з маленьким лісовим будиночком. Очі цього могутнього звіра виблискували золотим кольором, а судини, аж лопали від злості, яка переповнювала його.

Цей вовк не був як всі, він мав дві особистості, які сиділи глибоко в ньому. Ці дві особистості постійно мінялися.

Ще днем, Тревор був неймовірно красивим чоловіком, який так і вабив своєю харизмою, впевненістю. Насправді важко повірити в те, що такий красунчик міг перетворюватися в навіженого неконтрольованого звіра.

                                                                         ***************

Пройшов місяць.

Тревор - звучить як ім’я якогось крутого байкера, або ж спортсмена, чи не так? Він підходив по всім параметрам для цих професій ,але чи то на щастя, чи то на жаль, його призначення було зовсім іншим.

Батлер жив глибоко в лісі, у маленькому будиночку,але з роками він захотів змін.Хлопчина розумів, що це не вихід – заховатися в лісі і не бачити, що коїться навколо. Він міг контролювати себе в стані звіра, але це залежало від його внутрішнього стану й емоцій.Він хотів цих змін,але боявся..Боявся,що міг нашкодити..

Одного ранку, Тревор проснувся й приготував собі кружку гарячої і запашної кави, яка була зі смаком шоколаду. Це був улюблений смак хлопчини. Включивши телевізор, Тревор випадково почув новини.

   Ведуча телевізійного шоу у Відні.

- Вітаю. Це екстрений репортаж, сьогодні вночі команда супергероїв врятувала наше місто від жахливого маніяка , який скоїв дуже багато злочинів та вбивств,-промовила спантеличено ведуча, й продовжила ,- Кендал, розкажіть будь-ласка, що трапилось?

- Сьогодні вночі, божевільного монстра, який погубив десятки, а може й більше душ ,знищила команда «Gold Lords». – Суворо й водночас гордо відповів Кендал.

                                                                             **************

Коли Тревор почув ці слова, він згадав, що це та команда унікальних людей,які пропонували  йому приєднатися до них. Тоді хлопчина розізлився, й виключив телевізор

Можливо глибоко в душі, він хотів бути разом з ними, але розумів ,що це занадто небезпечно .Саме ця думка його нищила зсередини.

- Я все нижчу та вбиваю… Я монстер…-Промовив хлопчина, якого охопила лють.

Зненацька, Тревор кинув кружку в стіну, яка розбилася вщент. Хлопчина заспокоївся, й взяв себе в руки. Він переодівся , та вийшов прогулятися по-місцевому парку, який був недалеко від лісу. Батлер хотів відволіктися від самотності та думок, які його переслідували.

   Тревор спостерігав за щасливими сім’ями, які бавилися , дурачилися й просто насолоджувалися життям. Чоловік усміхнувся, бо згадав, як змалечку він гуляв до глибокої ночі зі своїми батьками.

 Вертаючись додому , Містер Батлер помітив, що за ним хтось стежить.Навіть не те, що помітив, а відчув. Хлопчина прискорив кроки , але відчуття ніде не пропало.

Вовкулака звернув за провулок, й почув, що ззаду його спини їде машина. Тревор підняв голову , й акуратно повернувся. Він побачив 13 хлопців, які вже стояли перед ним, а потім стали в коло, щоб не випустити хлопчину.

 Один з них, високий, симпатичний блондин, підійшов близько до нашого героя, й подивився йому в очі, а після того штовхнув його, проте Тревор навіть не поворухнувся з місця. Тоді той ще раз його штовхнув, й знову безрезультатно.

Спочатку Батлеру було смішно, але згодом надоїло.

- Руки не розпускай. – Вже зі злостю промовив Тревор.

-  А то що? – З насмішкою сказав бандит, та з хитрою усмішкою поглянув на своїх товаришів.

Це був той самий тип чоловіків, яким не було чим зайнятися, тому вони вирішили розгорнути конфлікт.

- Як мінімум, потім не буде чим розпускати,-гаркнув вовкулака.

Його очі заблищали від злості, а судини були готові лопнути.

- Ого… Погрози… Ну і що ти нам зробиш? Нас набагато більше, а ти один. – Вимовив бандит, який трішки відійшов від Тревора.

- А що? Самому страшно на мене нападати, тому прийшов разом з групою? За свої сраки боїтесь? – Відрізав усміхаючись вовкулака.

Один з чоловіків підбіг до Тревора і з усієї сили вдарив його в живіт.Одразу після цього, бандит закричав від болю, бо зламав руку об хлопчину

-Якого біса!-Вигукнув невідомий

Тревор в свою чергу зробив крок назад. Він не хотів нанести їм шкоди. Бо гадав, що про нього також говоритимуть, як про монстра.

- Не зли мене , маєш шанс, то біжи…-Відповів вовк

- Хахаха, ти ще й погрожуєш? Ну давай

Тоді головний з «команди бидла» штовхнув Тревора, й промовив:

 - Зробиш нам щось?

Вони накинулись на нього, повалили його на землю, та почали бити,водночас, забиравши цінні речі. Тревор до останнього тримався,він хотів навчитися себе контролювати, але останньою каплею стало те, що один з чоловіків помітив в нього на шиї золотий кулон,який йому залишила мати.Він вирвав його і закричав:

-Ооо, а це ми продамо!

Батлер випустив злість на волю, й показав, хто він є.Створіння,яке було приблизно 4 метри висотою розкидало всіх чоловіків. В них був страх в очах.Тревору це подобалося, він наче поглинав цей страх в себе, хлопчина відчував владу.Деякі бандити втекли, а інші просто перелякано стояли й дивилися,бо не знали, що робити.