Розділ 33. Адріана

- Ці квіти поставте сюди. Та обережніше ж. Не зачепіть гірки з тітечок. Я ж сказала, обережно. Невже мені після вашого приходу доведеться знову все прикрашати з нуля?- говорила спокійним тоном, хоча й хотілося кричати. Вже зараз ладна була сама доставити до зали всі вазони з квітами, які мали прикрашати кімнату під час нового концерту, які так подобалися постояльцям.

Хоча, чесно кажучи, жодні труднощі мене не лякали. Я просто обожнювала всі ці перипетії життя, труднощі, які виникали навіть у таких дрібничках, як доставка квітів. А як інакше, коли знала, що все під моїм контролем і в будь-який момент зможу все виправити.

- Пробачте,- почула тихий голос постачальника квітів після того, як пролунали брязкіт металу та десятки падінь чогось м’якого на дерев’яну підлогу.

Я обернулася й напевне вперше пошкодувала, що взялася за цю справу. Самотня сльозинка повільно скотилася по обличчю, але мені вдалося миттю взяти себе в руки.

Сьогодні мав бути концерт, а після нього - тістечкова вечірка. Проте все зруйнував один невдалий рух дебелого постачальника квітів. Однісінький рух і всі гірки, пірамідки з тістечок, покотилися прямо на підлогу. А я ж їх замовляла майже в двадцяти пекарнях. Де взагалі дістану стільки смакоти за дві години до вечірки?

Паніка, яку не проявляла ні тоді, коли зрозуміла, що втратила пам’ять, ні тоді, коли залишилася сама самісінька у незнайомому місці, починала накривати мене з головою тільки зараз. Я боялася, що зіпсую все. А люди ж так мені довіряють.

- Дано, щось трапилося?- промовив Святослав, зустрівши мене біля реєстратури. На його обличчі читалося щире занепокоєння.

Я ж лише сумно подивилася на нього. Зате Ксенія Павлівна, турботлива жіночка років сорока п’яти, яка тут працювала ще з моменту відкриття, вказала рукою на залу. Святослав зрозумів все без жодних слів і побіг туди, мало не перечепившись об край килима.

- І через це ти переживаєш?- посміхнувся він, підходячи за мене.- Та це ж просто тістечка. Я знаю, що на кухні зараз є як мінімум два торти. Вони прекрасно їх замінять.

- Але ж тістечкова вечірка….- сумно протягнула я.- Яка може бути тематична вечірка без самої теми?

- Чекай. Я знаю що робити. Буду за годину,- не встиг Святослав промовити, як за ним уже й слід простиг.

Я ж лише підвела голову, подивилася йому вслід та кивнула. Навіть не знаю чому, але повірила, що Святослав зможе все виправити.