Кроляча нора

    -Можливо я Вам допоможу?-пролунав голос за дерева.

    Вовк одразу настовбурчився, а Анабель приготувалася збільшити дракона. Моріс одразу вирішив оборонятися нападом. Дівчина зупинила хлопця,  чекаючи поки ворог покаже своє обличчя. Незнайомець виявився молодим і симпатичним хлопцем. Чорняве волосся, зелені оченята і хитра усмішка. Виглядав він років на 19. Анабель напружилась, відчуваючи на собі погляд хлопця.

-Чого Вам треба?-не втримався Моріс.

-Дозвольте представитись, я Вернон. У мене є інформація про Вашого батька яка стане у пригоді.

-Що за інформація?-необачно підступила Анабель.

-Не все одразу,-посміхнувся Вернон,-За все потрібно платити, принцесо.

-Скільки хочете?-запитав Моріс.

-Гроші мені не потрібні.

-Тоді що?-не витримав Майк.

-Я допоможу з пошуками батька в обмін на Вас,-промовив Вернон.

-Тобто,-спантеличено закліпала Анабель,-Хочете купити мене?

-Ні, ну що ви!? Я чув що принцеса шукає собі чоловіка,-хлопець наблизився до дівчини і одразу отримав сильний удар в живіт від Моріса,-Я хочу щоб Ви стали моєю дружиною.

-Ніколи,-обурився Моріс.

-Це не тобі вирішувати,-Анабель замислилась.

-Принцесо, я б не довіряв йому,-прошепотів Майк.

-Я мушу знайти батька за будь яку ціну.

-Не роби цього. Що як він збрехав,-стурбовано мовив Моріс.

-Іншого вибору в мене немає.

-Атож, принцесо,-хихикнув Вернон.

-Я згодна. Я одружусь з Вами, але тільки після того як знайду тата і Ви мені в цьому допоможете.

-Обіцяю,-єхидно вишкірився хлопець.

-Тепер розповідай,-розлючено наказав Моріс.

-Мені говорили що твого батька не вбили. Довгий час він перебував в полоні. Проте одного дня з’явився білий лицар, який створив портал в інший вимір.

-В який саме?-стурбовано запитала Анабель.

-Цього я не знаю,-розвів руками Вернон.

-Ах ти негідник,-почав Моріс.

-Стривайте. У нас є два варіанти,-виголосив хлопець.

-У нас?-іронічно мовив принц.

-Досить,-обурилась дівчина,-Продовжуй, Верноне.

-Ми можемо спробувати розшукати того самого лицаря, але інформації про нього дуже мало.

-Чому усе так складно!?-проскімлила Анабель, ледь усвідомивши що вже заручена.

-Є ще один спосіб знайти короля. Можна створити кролячу нору. Ця магія не всім відома. Її часто застосовують в пошуках загублених людей.

-Що для цього потрібно?-запитала Анабель,-Я готова на все.

-Це магія яку використовують в екстрених ситуаціях,-повідомив Моріс,-Чому я одразу не згадав про неї!?

-Потрібна якась річ твого батька,-простягнув руку Вернон.

-Я і сам зможу все зробити,-обурився Моріс, перехопивши перстень який тримала Анабель.

-Як Вам завгодно,-спокійно відповів Вернон.

-Все це дуже підозріло,-обурювався Майк.

-Дякую за турботу, але я хочу знайти свого батька,-спохмурніла принцеса,-Ось як зробимо. Моріс, створите кролячу нору і я з Верном перенесемось в інший вимір. Ви залишитесь тут.

-Як це?-здивувався принц.

-Ви маєте чекати нас тут.

-Я не зможу залишити тебе на самоті з цим негідником.

-Не турбуйтеся за мене. Я не можу взяти Вас з собою тому, що Ви зовсім не знаєте інших вимірів,-поглузувала принцеса.

-Я зможу пристосуватися.

-Все одно не дозволю. Повертайтеся додому. Я впевнена що Ваш батько шукає Вас.

-Я кохаю тебе,-зізнався Моріс.

-Мені шкода,-засмучено глянула на Вернона Анабель.

-Давайте вже знайдемо Вашого батька,-поквапив їх хлопець.

-Ти диви який нетерплячий,-розлютився Моріс.

    Принцеса підійшла ближче до Вернона, сховавши Колючку у своїй торбині, і з нетерпінням споглядала як Моріс поклав перстень на підлогу й вимовляючи дивні слова посипав його дрібкою пороху. Перстень спалахнув яскравим рожевим вогнем. Анабель обережно підійшла до величезної діри яка утворилася біля Моріса. Вона і справді була схожа на нору кролика. Дівчина затамувала дихання. Де закінчується ця чорна діра не видно. Мурашки пробігли по спині.

-Тільки після Вас елегантно вклонився Вернон,-на це Моріс штовхнув його у бік. Хлопець тільки міцніше притиснув до себе свою сумку у якій скоріш за все ховалася його тваринка.
    Що ж іншого шляху немає. Тільки вперед і ні кроку назад.