Це провал

    У вечері Стів повернувся з коледжу й натхненно мовив:

-Готови до великих пошуків?

-Мабуть,-замислився Джек.

-Що за настрій!? У нас є ще дві надії.

-Хоч би знайти її.

-Ходімо,-з нетерпінням скімлив Стів.

    Хлопці сіли в автобус. Джек напружено оглядав дорогу, а його друг відкинувся на спинці і розслаблено заплющив очі.

-Чому тобі так терміново потрібно знайти сестру?-запитав він.

-Тому, що станеться війна,-занепокоївся король.

-Ого. Вона що дочка президента?

-Типу того,-відказав Джек й Стів обережно поглянув на нього.

-Ти мене лякаєш. Чому тоді вона утекла?

-Не захотіла виходити заміж.

-Її можна зрозуміти,-почав розповідати Стів,-Зараз жінки хочуть бути не залежними, самостійними. Чоловіки зовсім їм не потрібні.

-Але не можна так,-здивувався Джек,-У нас все по іншому.

-Тепер можливо все. Ну досить, ходімо. Ми на місці.

    Хлопці вийшли з автобуса й пішли вулицями все далі і далі від багатолюдної площі. Раптом Стів зупинився. Тепер він махав рукою молодій чорнявій дівчині. Джек не бачив її обличчя, але ця претендентка дуже схожа на сестру. Як тільки вона підійшла Джек одразу спохмурнів. Це була точно не та Анабель. Далі друг трохи побазікав із знайомою та повів короля далі.

-Бачиш той магазин. Там працює ще одна Анабель.

-Кажи одразу скільки їй років?-не витримав хлопець.

-25, а що?

-Тоді це не моя сестра,-засмутився король.

-Мені шкода,-Стів намагався підтримати Джека,-Хочеш я куплю тобі содову?

-Я хочу повернутися,-заперечив хлопець.

-Ми обов’язково знайдемо її. Не хвилюйся. Ти втомився?

-Так. Трохи.

-Гаразд. Поїдемо автобусом?-запитав Стів.

-Ні. Давай краще прогуляємся.

-Як бажаєш,-усміхнувся друг,-Може ти мені розповіси хоч щось про себе!?

-Який у цьому сенс? Ти мені не повіриш.

-А ти розкажи, а тоді я вирішу що мені далі робити.

-Добре,-закотив очі король,-Вмовив. Я з іншого виміру. З того де є чари, де ми маємо незвичайних тварин охоронців і де правлять королі.

-Та ну,-прижмурився друг.

-Я доведу, але ти нікому про це не розповіси.

-Обіцяю.

    Король приблизився до однієї з троянд, яка гарно обплітала стіну будинку. Джек провів долонею по ніжному листі. Зелені гілочко одразу вкрилися яскраво блакитним цвітом.

-Я син хранителя природи,-дивився на вражене лице друга король,-А моя сестра успадкувала магію нашої мами, великої чаклунки.

-Що це ще за фокуси такі?-злякався Стів. Хлопець уважно розглядав цвіт троянди,-Тепер я більше хочу знати про ваш  світ.

-Я король,-коротко натякнув Джек, який не дуже хотів продовжувати розповідь.

-А які ці незвичайні тварини?-не вгавав хлопець.

-Ти про наших охоронців. У кожної сім’ї є такі. Вони  допомагають нам у війнах. Також захищають він кривдників.

-А хто охороняє вашу сім’ю?

-Дракон. Він зараз у сестри.

-Ого. Ти ціла скринька несподіванок. Тепер я ще більше хочу познайомитись з твоєю Анабель.