Замок

    Лея стояла посеред багатолюдної вулиці. Навколо неї бігали різні тварини охоронці, які ніби й не помічали дівчину. Чаклуни ходили по магазинами, торгувалися, розмовляли, сварилися, удосконалювали магію та багато чого іншого. Від такого різноманіття голова запаморочилась. Раніше Лея не бачила такого. Їй навіть стало трохи не пособі. Ця площа була для неї затісною. Вона запитала в одного вуличного продавця, який побачивши дівчину почав пропонувати товар, де знаходиться замок. Чоловік підказав напрямок. Йти довелось не дуже далеко. Лея  пройшла кілька вуличок і за будинками на пагорбі почали виднітися величні вершини споруди. Дівчина не збиралася відступати назад. Тепер вона мусить бути сміливою. Перед нею відкрився старий кам’яний мури, який захищали замок. Брама була відчинена і всередину заїжджали різні вози, заходили люди і діти, що проживали в замку. Охоронці сонно їх вітали. Потім прийшли ще двоє кремезних бадьорих чоловіків, які змінили їх. Лея невпевнено пройшла всередину. Охоронці поглянули на нею з уважністю, але нічого не сказали. «З безпекою у них тут не дуже»: подумала дівчина. Вона з відкритим ротом розглядала великі колони та арки, захисні башти, балкони, що оздоблені коштовностями. Великі сходи, напевно, багато століть зустрічали різних вельможних гостей. На просторих дахах сиділи пташки, які поглядали на Лею згори. На самій вищій точці виблискував дзвін і здіймався у небі прапор. У вікнах можна було помітити як бігають метушливі служниці, прибираючи у кімнатах.

    Лея почала відступати назад, коли двері замку прочинилися й на вулицю вийшла жінка у розкішній сукні. Вона почала спускатися сходами. Лея вперлася спиною у щось волохате. Воно дихало рівномірну, роздмухуючи волосся Леї. Дівчина випадкова наступила на щось тверде і тварина яка знаходилась позаду заіржала ставши на диби. Лея відскочила, схопившись рукою за меч. Проте дівчина не змогла втримати рівновагу. Вона перечепилася й гепнулась просто на мішки з борошном. Усі навколо одразу звернули на неї увагу. Один з охоронців підійшов до Леї й допоміг їй підвестися. Дівчина уже міцно стояла на своїх двох, але кремезний чоловік досі не відпускав її руку.  

-Ви тут працюєте?-запитав басовито охоронець.

-Ні.-Лея обтріпала сукню.

-У Вас зброя. Ми повинні вигнати Вас. Тут не місце простолюду.

-Я хочу працювати.

    Дівчину більше ніхто не слухав. Королева зупинилася, глянувши на Лею з недовірою, і пішла далі. «Схоже, що всі правителі такі байдужі до свого народу.»: промайнуло в голові обуреної Леї. Охоронець виштовхав дівчину за мур. Вона зітхнула. Тепер увесь одяг був вкрити білим шаром, який дівчина намагалася стріпати. Борошно навіть заплуталося у волоссі і осідало на шкірі.

-Все одно я проникну всередину.-вперто покривлялася з чоловіка дівчина і той тупнув до неї ногою.

-Геть.

     Лея вирішила схитрувати. У замку повинен бути й інший хід для торговців. Дівчина пішла вздовж муру. З’ясувалося, що вона таки мала рацію. Маленькі ворота були відкриті. Дівчата з корзинками сновигали туди- сюди. Лея одразу зробила вигляд що тутешня. Вона спокійно пройшла всередину. На щастя, ніхто не звернув на неї особливої уваги. Всі були заклопотані своїми справами. Раптом із-за рогу вигулькнув ще один, але набагато молодший охоронець. Лея швиденько заховалася за одним з возів, який, мабуть, збиралися розвантажувати. Хлопчина походжав між дівчатами які мило засміялися йому. Одна з них пригостила його шматочком пирога і за це він чемно вклонився їй. Лея уважно спостерігала за залицяннями. Живіт її неприємно забурчав. Дівчина намагалася поводитися тихо, але її все ж таки помітили.

-Ти чого ховаєшся?-пролунав голос молодого хлопця за спиною.

-Ой,-злякавшись Лея підскочила, одразу викривши свою хованку.

-Ей ти. Фтій,-з набитим ротом промовив охоронець.

    Лея запанікувала. Дівчина кинулася тікати, оминаючи стурбованих служниць. Хлопець кинувся за нею. Він дістав зброю для певності чи просто тому, що злякався. Дівчина забігла на кухню. Смачні запахи одразу забили у ніс. Вона швиденько перекинула ящики з фруктами, що були акуратно складені один на один. Це б мало стати  перешкодою для охоронця. Шеф кухар став на шляху в дівчини, але та прослизнула під столом і оминула чоловіка. Вона вискочила в двері, збивши з ніг одного хлопця що ніс тацю. Тарілки одразу попадали, розлетівшись уламка біля ніг дівчина. Лея почула позаду себе голос охоронця й кинулась тікати далі. Здається, вона вибігла в головну простору залу. Тут її одразу з усіх кінців обступили кремезні чоловіки. Проте Лея не збиралася здаватися. Вона дістала свій меч і кинулась на першого з охоронців, який розгублено намагався відбивати удари. Коло починало звужуватись. Дівчина присіла й меч другого охоронця пройшов у повітрі. Лея одним швидким рухом підскочила до нього і схопила за простягнуту руку. Потім вона провернула її, меч з грюкотом впав на підлогу. Лівою ногою вона відпихнула зброю, яка сковзнула по підлозі і відлетіла до сходів. Чоловік одразу побіг за своїм мечем, наче з ним він відчував себе впевненіше. Тепер в Леї з’явився шлях для відступу. Охоронці обережно наближалися. Лея знову схрестила зброю з першим. За цей час другий зміг повернутися в коло. Дівчина завдавала точних ударів і вправно ухилялася від нападів. Здається, решта чоловіків тепер просто вражено спостерігали за виставою. Лея трохи побавилась, а потім вибила меч з рук охоронця. Це запалило в ній пустотливий вогник бою.  

-Хто наступний?-упевнено підступила дівчина.

-Я.-в коло увійшов король. Він наставив меч на груди дівчини.