Глава 16.

Ірина

Знову мені доводилося тут змінювати свій одяг. Тільки ось на цей раз я не могла дочекатися коли перевдягнуся. Як не крути, але доволі некомфортно ходити з плямами на штанях. Особливо коли пляма свіжа і на весь зад. 

— Єйдо, ти ж мені ніколи не брешеш? — запитала я поглянувши на дівчину поряд — Наскільки я лоханулася з моментом аби появитися? 

— Лоханулася? 

— Так. Я ж бачила скільки там було народу. А своєю появою все зіпсувала — видохнула я й щільніше закуталася в плащ. А ми поки все так само блукали коридорами.

— Нічого страшного, ви ж це ненавмисно — спробувала підбадьорити вона мене — За це в нас голову не відрубують.

— Аж полегшало.

— Так Князь у нас добрий і справедливий не те що попередній. 

— Ох розумію, колишні завжди гірші за теперішніх — сказала я не подумавши, а Єйда на мене дивно подивилася — Не звертай увагу. Думки в голос. А куди чорнявий пішов?

— Все ж таки добре що вас розумію тільки я.

— Це правда. А ти зі всіма так друзями? На «ви»?

— Єм… Ні — задумавшись все-таки відповіла Єйда й повернула, а я слідом за нею.

— То й мені не викай — буркнула я й повторила своє запитання про Князя.

— Цього я не знаю.

— А що зі мною робити будеш? Якщо це не секрет, чи якщо не ведеш на кухню, аби з мене зварили суп. Знай м’яса не багато буде. 

— Князь сказав просто дивитися за тобою.

— Тобто я можу ходити де хочу, якщо ти будеш поруч? — запитала я з сумнівом. Це скоріш якийсь жарт ніж правда — Наприклад ми б могли вийти на двір? Подихати свіжим повітрям — стримуючи сміх додала я. Що тут смішного? Так це те що в моїх однокласників «подихати свіжим повітрям» — це піти й випалити декілька сигарет.

— В мене є ще робота — задумалася Єйда — Але якщо ненадовго, і тобі стане краще. Ти виглядаєш хворою.

— Я не хвора, тільки якщо на голову — сказала я собі під носа, явно подумавши про все те що відбувається — Мені просто потрібна вода аби вмитися, ну і якийсь одяг. Було добре якщо це були б штані. Це взагалі реально? І не кажи що ні, дрищик ходить в штанях і не тільки він. 

— Думаю ми щось вигадаємо — натягнуто посміхнувшись сказала Єйда. Щось не дуже мені в це віриться, але нічого прямо зараз я не вдію.

Одягати сарафан на цей раз я не стала і не дала це зробити Єйді. Ми навіть з нею трохи посперечалися, поки не дійшли до того що кофту я залишу, а одягну юбку. Не знаю як тут, а в моєму світі це називається компромісом. 

— А сьогодні якийсь особливий день? — запитала я все ще не забуваючи про те що трапилося. При цьому я теребила край юбки.

— Наскільки я знаю це обід на який Князь запросив тих кому хоче показати свою прихильність — ставлячи переді мною миску з водою сказала вона — Тих кого підтримує.

— А ця мадама? Хто вона? Наречена дрищика? — запитала я  вмиваючись й радіючи тому що Єйда сьогодні готова поговорити — Скажи тільки коли буде чисте лице, чи дай дзеркало.

— Нажаль, ні — сказала Єйда й підвелася, щоб узяти з шафи невеличке дзеркало — Леді Дрея була б чудовою королевою в Торленді. Тільки не думаю що це колись трапиться.

Коли Єйда говорила я як могла змивала макіяж. Шкода не було, бо він все одно розмазався за цей недовгий час. 

— А чого у мене є роги, а у них не було? — задала я цілком логічне питання. Скільки разів вже тут була нікого ще з рогами не бачила. Чи ця акція тільки для мене? — І чого не трапиться?

 — Вони з різних світів на жаль — сказала Єйда й тяжко видохнула, а я дивилася неї й не моргала — Ой, я не це мала на увазі.

— Ага — повільно відповіла я й витерла більш-менш чисте лице рушником — То й демо на двір? Походимо, провітримося. І ти як раз мені розповіси що означає це твоє «із різних світів».

Піднімаючись сказала я й потягнулась. А в голові все ще не влягалося те що у дрищика може хтось бути, не спроста ж Єйда вважає що вона стала б чудовою королевою. Якщо так вважає, то думала про це ще й до мого питання. А щоб думати про таке треба аби були якісь підстави. Тому виходить що у цієї Дреї та Князя колись щось було. Тільки ось згадавши її погляд на нього і як він потім її проводив, можна подумати що це щось є й донині.

Логічно? Як на мене, дуже. Тільки щось не пригадую аби гороскоп про це писав. Навіть натяку не було, а до цього він був хоча й дивним, але точним. 

Коли я згадала про гороскоп, то рука відразу метнулася вверх й нащупала кулон. Може поки я тут, використати час з користю?