Частина 3: Втеча та дивний сон

Євдокія одразу ж взялась розробляти останній етап плану втечі. Потрібно всього лиш дійти до того місця непоміченою та промовити те слово. Як вибратись з готелю непоміченою. Дівчинка раптом згадала, що коли Роберт просив для неї кімнату у ведмедя, то за столом адміністраторів був чорний вихід. Але там постійно були адміністратори, і якщо вони побачать її, то стовідсотково повідомлять Роберту…

“- Не хвилюйся! Ми обов’язково знайдемо їх! А тут ти будеш в безпеці. У кожному з номерів є таємний вихід прямо за межі готелю на випадок пожежі або інших руйнівних ситуаціях.”

- Точно! Секретний вихід! Залишилось тільки його знайти…

Добре обмацавши кожну стіну, Євдокія нарешті знайшла жадану річ. На західній стіні була майже непомітна кнопка та наліпку виходу. Нажавши на кнопку відкрився невеликий квадрат від стіни. Всередині була жовта гірка. Зверху були ліхтарики, які освітлювали всю ситуацію. Виявляється гірка була дуже крута…

- Ну що ж. - це були останні слова Євдокії перед спуском.

- ААААААА…  - гірка справді була крута.

Через лічені секунди дівчинка вже була на вулиці, і, о як щастя! Біля місця свого падіння. Проте не одна вона.

- Ти вже йдеш? Ми ще ж не пообідали… - вдав ображеного Роберт - А я думав ти з нами завжди будеш. В нас же тут так ве-есе-ло! Євдокіє, давай! Залишся з нами!

- Ні. 

- Чому? Тобі не сподобалось в нас? Ти сумуєш за своїми батьками? А чи була б ти тут, якби вони пішли з тобою? Приділили тобі уваги? 

- Заткнись. Я тут не збираюся лишатись.

- О, та невже? Тут же так кла-асно…

- Так? А дітям до мене теж було класно? Де вони зараз?

- Вони присвятили життя цьому святому місцю.  

- А я не збираюсь. Крапка.

- ІДИ СЮ…

- Амалетіада! 

Єдиноріг не встигнув добігти до Євдокії. Дівчинка вже залишила той світ. Той готель єдинорога.

 Євдокія різко прокинулась та злякано зрозуміла, що весь цей час спала. Проте хоч це й був сон, страх та піт з чола не збирався йти так швидко. А на підвіконні лежала та сама шпилька - шпилька оранжевого кольору, та з блискіткам