Глава 34. Богдан. В дорозі до тебе.

Я сидів біля вікна, їхав на швидкісному потязі прямо з Києва.
Коли подзвонив батькам і сказав, що їду на Полтавщину, на фестиваль до Ксю, і не знаю, скільки там пробуду, ті навіть розпитувати не стали. Це було дивно, але зіграло мені на руку.

В будь-якому випадку, у мене все ще були канікули, я мав вільний час. Навчався на відмінно і тому батьки завжди довіряли мені й дозволяли діяти на мій власний розсуд.

Я не знав, де зупинюсь, що буду говорити й робити, але я мав, я просто був зобов'язаний побачитися з Ксю і сказати їй все ще раз, дивлячись прямісінько в карі очі. Можливо, телефоном вона просто не повірила, але коли наші погляди зустрінуться, то вона точно все зрозуміє.

Я і сам не міг повірити... Але все виявилося так просто. Тільки втративши, ми починаємо розуміти справжню цінність того, що мали.

Судячи з того, що я дізнався від Діми, той теж віддалився від Ксю, а значить вони не разом і, швидше за все, Ксю просто пішла з головою в музику.

Я доведу їй, змушу повірити в щирість своїх почуттів. І, якщо вона все ще небайдужа до мене, я обов'язково добʼюсь взаємності й ми будемо разом, обов'язково.

Вона не могла охолонути так швидко, почуття, які вона мала десять років, не могли зникнути за пару місяців. Такого просто не могло бути…

Я знаю її краще, ніж будь-хто, я зможу зробити її щасливою. Я знаю, чого вона завжди хотіла і я зможу дати їй саме це.

Ксю, просто почекай. Ти ж так довго чекала на мене до цього, почекай ще трохи.

Я більше ніколи тебе не ображу. Ти дійсно та сама єдина, крім якої мені більше ніхто не потрібен.

Ти не дзвонила і не писала мені, повністю зосередившись на своїй меті... Я все сподівався, що твоя мета — музика і гра, але тепер я впевнений, що ти тягнешся не просто до музики і метою гри не може бути просто гра.

Тебе тягне до нього, навіть якщо ти цього не розумієш. Але ви з ним не зможете бути разом, я впевнений. Ти навіть не знаєш його... Він фліртує з училкою, та й дівчина у нього, схоже, є. Він не той, ким хоче здаватися, а ще — він набагато старший за тебе. Йому ж уже майже двадцать!

Він не зробить тебе щасливою... У вашій парі двох скрипалів один завжди буде кращим і це точно не сприятиме розвитку ваших стосунків. Поступово один почне заздрити іншому, у таких стосунків не може бути позитивного фіналу.

Але він досвідчений дорослий хлопець і напевно зможе задурити голову такій романтичній дурепі, як ти... Я просто не можу йому цього дозволити. Так, він при тобі не косячив, але не забувай, що ти його майже не знаєш. Скільки разів ви бачилися наживо? Скільки годин спілкувалися? Як би ти його не пізнала за цей короткий час, він все одно чужа для тебе людина. А я ріс з тобою, бачив всі твої перемоги й поразки, плакав з тобою, коли пішов твій батько, пам'ятаєш?

Навряд чи ти пам'ятаєш, тобі ж всього чотири було... Ти завжди була плаксою. А мені було боляче дивитися на твої сльози і я завжди відводив погляд. Важко було бачити тебе такою, адже я звик до веселої та балакучої Ксю. Я звик до Ксю, яка говорила що ми одружимося, до Ксю, яка любить мене.
Звичайно, як справжній хлопчисько, я відмовлявся від твоєї «любові-моркові», але серце все одно билося частіше після кожного твого зізнання.

Я правда збирався забрати тебе до Києва, як тільки ти закінчиш школу. Тоді я звичайно не думав, що ти раптово візьмешся за розум і знайдеш себе... Тоді я не думав, що візьму тебе в якості дівчини, а не просто притягну мало не за волосся навчатися на економічний, щоб ти принаймні могла в майбутньому заробити собі на їжу...

Тоді я не думав, що ти реально зробиш те, що зробила. За такий короткий термін ти пізнала себе і, чорт, та хто я такий, щоб позбавляти тебе твого шляху?

Змагайся, дотягнися до рівня Діми, грай, це твій шлях, я знаю, але... Я все одно не залишуся осторонь. Більше я не залишуся осторонь. Я хочу бути поруч. Я підтримаю тебе. Я правда люблю тебе, ось побачиш...

****

Привіт, діліться враженнями)) Мені ж цікаво!