Глава 55. Результати відбору і хороший друг.

Я була в шоці. Сеня ще ніколи при мені не грав так... Ніколи. Це було щось зовсім інше...

Нове... Приголомшливе звучання. І це помітили всі — від учасників до суддів.

Слідом за ним грала та дівчина з фестивалю...

Ніхто вже не чекав, що хтось зможе зіграти краще, ніж щойно зіграв Сеня, але... З першої ж ноти, по тілу кожного пробігло тремтіння.

Пробирає... Як же сильно... Не може одна і та ж композиція звучати настільки по-різному. Це неможливо...

Просто неможливо.

Мілана встала зі стільця і ​​почала аплодувати.

— Браво. Перше місце за результатами відбору ваше, — сказала вона. — Ще четверо пройшли в Гранд-фінал — номери з п'ятого по сьомий, а так же номер один. Всім іншим — дякую за участь. Ті, хто пройшов далі, повинні підготувати по три композиції із запропонованого списку і через п'ять днів постати перед повною колегією суддів і глядачами, які й вирішать, хто вартий перемоги цього року.

Я пройшла, але з горем навпіл. Це була не перемога, а, скоріше — поразка. Пройти не першою в попередньому відборі.

Не бути першою навіть на відборі... Це чітко показувало мені мій реальний рівень на тлі цілої країни. Напевно, це і справді неможливо...

Для такої, як я, зовсім неготової до конкурсів такого рівня, це межа?...

Ні. Навіть якщо і межа... Потрібно перевершити себе. Мені дали шанс, дали квиток у фінал і значить, що у мене є потенціал.

Перевершити. Я впораюсь. Я вийду за все межі. Це мій вибір. Це мій шлях. Я, нарешті, знайшла його. І я не зійду з цього шляху. Я не здамся.

***
БОГДАН

Ксю...

Я тримав в руці мобільний телефон і дивився на екран, а потім все ж зробив виклик.

Довгий гудок за гудком і ніякої відповіді. Виклик обірвався, а Ксю так і не взяла слухавку.

Я не здамся, Ксю. Не зараз.

Я ввімкнув функцію запиту на місце розташування і сподівався, що рано чи пізно Ксю все ж відповість...

Потім я обрав інший контакт і знову зробив виклик.

Довгий гудок, ще один і...

— Алло? — відповіли злегка хриплуватим голосом.

— Дімо, привіт, — привітався я. — Хотів запитати, як ти там? Як мама?

— Привіт, Богдане. Я в порядку... Мама... — хлопець зробив невелику паузу. — Все не дуже добре, якщо у двох словах.

— Вона в тебе така добра... Я хотів прийти до неї завтра, якщо ти звичайно не проти. Хоча, може, я тільки мішатися буду, — я зітхнув.

— Ти їй теж сподобався. — раптом голос Діми став трохи менш похмурим. — Сказала, що у мене хороший друг. Вона так ще ні про кого з мого оточення не говорила... Так що, звичайно, приходь. Прийдімо разом, якраз подякую тобі нормально.

— Не треба мені твоїх подяк. Сам же сказав, що ми друзі. А для друзів в моїй поведінці не було нічого незвичайного. Я просто робив те, що зробив би будь-який справжній друг... А на зустріч авжеж прийду.
— Тоді побачимося ближче до вечора? Десь о четвертій підійде? ...
 

***
КСЮ

Я знову і знову грала з партитури. Веселі, сумні, драматичні, страшні... Романтичні, меланхолійні, холодні й теплі....

Передавати настрій, передавати задум, відкритися повністю... Я повинна зробити це. Ні, я зроблю це. Я хочу донести свою гру іншим. Те, що сталося на відбіркових показало, що всього, що у мене є на даному етапі, недостатньо... Недостатньо для того, щоб домогтися ще однієї своєї мети... Я хочу досягти Мілани. Досягти її серця своєю музикою.

Я хочу зосередитися саме на цих емоціях, на цій меті. Я не хочу гнатися за першим місцем. Я хочу контролювати цю свою спрагу перемоги, тому що розумію, що якщо і далі буду думати про першість — точно програю.

Я повинна просто грати, показати свою власну гру, яка досягає чужих душ. Саме на цьому я і зосереджуся. Усе інше насправді не так важливо. Важливо те, що я зрозуміла, що не можна грати тільки для когось одного, навіть для себе... Я повинна грати для всіх, хочу, щоб кожне серце відкрилося, почувши мою гру.

Забути про ноти, про техніку, вони вже налаштовані і є моєю сильною стороною.
Тепер залишилось зосередитися на емоціях і посилі до людей. Забути про інше... Підтягти своє найслабше місце.

До фіналу у мене залишалося ще кілька днів і я, забувши про весь зовнішній світ, про сім'ю і друзів, буквально про все, повністю зосередилася на емоціях.

Щоб якомога легше вживатися в різні емоції я переглянула кілька роликів-уроків з акторської майстерності.

У більшості з них радили зіставляти необхідний стан з подібним зі свого минулого. Згадавши основні типи музики за настроєм, я почала згадувати...

Веселощі... Це ігри в карти з моїми друзями з Миргорода.... Кафешки з Сашком і хлопцями....

Надія.... Обійми з Дімою у дворику, на вулиці.

Біль. Гра «Зими» Діми й моє усвідомлення його почуттів.