ГЛАВА 3.1. Ключовий момент обману

{Люди занадто довго вірили – магія врятує світ. Але хто з них замислювався: чия магія? І чий світ?!

«Перші сто років при дворі Веллійської імперії», Бест Влайський}

Гартон завжди вважався країною, де військова доблесть цінується найбільше. Кіннота, що наводила жах навіть на кочівників, власна магія – Сила Вогню, безплідні землі і багатий, але майже беззахисний сусід – рано чи пізно війна з Веллійською імперією мала розпочатися. Гартонського короля стримувало одне – Клус вимагав миру, а сваритися з магами нікому не хочеться. Втім, клусьці теж заздрісно поглядали на прикордоння… Тому династичний шлюб вважали ідеальним рішенням.

Спадкоємець об'єднає дві держави, а там, можливо, люди кинуть виклик самому Старилісу… Грандіозні плани! Тільки ось імператор, погоджуючись на пропозицію гартонського «колеги», уявити не міг, як все обернеться.

Принцеса Маргалінайя, єдина і обожнювана дочка веллійського імператора, зізналася батькові, що кохає іншого і, ба більше, вагітна. Але для Малдраба Четвертого обіцянка виявилася важливішою за щастя дочки. Двійник, створений клуською магією, заміняв принцесу, поки вона не народила. А потім розпочалася підготовка до урочистостей… Принцеса не противилася – вона знала, що життя коханого і дитини висять на волосинці. Однак коли в день весілля імператор засудив її обранця до вічного вигнання, не втрималась і стрибнула в портал за ним.

Тоді Його Величність зрозумів, що накоїв, та було пізно. Він виховав Арголіна як власного сина, не бажаючи паплюжити ім'я дочки, і подбав про те, щоб ніхто не дізнався про минуле. Золото надійно змінює спогади… До того ж штучні творіння недовговічні, тому та дівчина прожила зовсім недовго. А зараз, схоже, змогла якось вирватися зі світу Смерті і почала свою гру. Здається, вона намагається зображати справжню принцесу, і імператор їй вірить.

– Тут Тварюки чи Рех? – закінчив переказ своєї версії тих давніх подій принц, не помічаючи, як витягнулися обличчя співрозмовників.

Його питання залишилося без відповіді, оскільки перетравити цю абсурдну історію з першого разу було важко.

– Цікаво… – пробурмотіла Лін.

– Твою ж!.. – захопився Марк.

– Яка маячня! – скривила губи Зеліна.

– Ва… Арголіне, хто тобі це розказав? – запитав Карі.

Сонце сідало, фарбуючи кімнату в м'які золотисті тони. З відчиненого вікна повіяло вечірньою свіжістю, і чарівниця посміхнулась, уявивши, яка задуха зараз у столиці. Субтропіки, як-не-як, а по-тутешньому – тихозим’я… Ех, вона досі вживала слова з рідного світу, причому не тільки в думках, і хоч спочатку друзі то сміялися, то ображалися, Лін не могла нічого з собою вдіяти. Для неї «той» світ ще залишався до болю знайомим і бажаним… Залишався «її», і байдуже, що веління імператора вкупі з клуською магією знищило всі спогади про себе як про «ту» особистість…

Прокляття, знову імператор! Ні, звісно, він зовсім не планував зіпсувати життя нікому не відомої дівчини з нікому не відомого світу. Просто ідеальний двійник має відповідати певними параметрам… Втім, чарівниця вже давно вирішила, що порівняно легко викрутилась – є ж різниця між «не пам'ятати себе» і «вважати себе іншою людиною»?

Їй допоміг випадок (або доля?), але навряд чи вона забуде жах перших секунд невідання, коли не змогла згадати навіть свого імені. І все через якусь розпещену принцесу, ліжко якої було відкрите для всіх, хто виявляв бажання туди потрапити, і яка приховувала вагітність, незрозуміло чого очікуючи, поки ситуація не ускладнилася до крайності!

– То хто тобі розповів про все це? – наполегливо перепитала Лін, зрозумівши, що відповіді на питання метаморфа від захопленого радісними передчуттями принца важко дочекатися.

– Гент! Тобто Геданіот, – виправив себе ж Арголін.

Марк здивовано підняв брови:

– Гартонський принц?

– Король! – трохи зневажливо нагадала Зеліна. – Нас же з його коронації «попросили», хіба ти забув? Послухай, хлопчику, мені якось складно уявити Геданіота, що придумує небилиці… тобто ділиться секретами з веллійськими принцами. Ти нічого не плутаєш?

Його Високість зволив піджати губи:

– Ми подорожували разом! Кілька тижнів [11]!

– Так? – недовірливо перепитала богиня. – Ніколи б не подумала. А йому корона мізки натерла? Чи пам'ять відбило? О, до речі, королю скільки років? Може, його цей… як його… склероз замучив? Або маразм? Здається, зрозуміла! І те, й інше, інакше ніяк!

– Він молодший за тебе, Зел, – вколов Марк, – разів у п'ятдесят.

Арголін крутив головою, намагаючись розібратися в ситуації, але було помітно, що йому це ніяк не вдається. Принцеса, двійник, гартонці… Коли свято віриш у щось, розум відмовляється сприймати іншу точку зору.

Лін відкрила рот, щоб розставити все по своїх місцях, але натрапила на розгублений погляд Його Високості і зупинилася. Як заявити комусь, що образ, який він із гордістю зберігає в серці, – брехня? Красива казка, вигадана Геданіотом, щоб підтримати принца, до якого нікому не було діла. Легенда про люблячих батьків і підступи злої долі. Та як взагалі повідомити, що чиясь мати прийшла за ним із того світу?!