26.2

***

Кожна з них прийшла сюди добровільно, і кожна мала приблизно рівні шанси на успіх, якого не бажала. Вони знали, чого прагнуть. Розуміли, що відмовляються від дечого важливого, і повернути назад вийде. Усвідомлювали наслідки власної жертовності. Й однаково сиділи в королівському кабінеті, гордо задерши підборіддя і мнучи тремтячими пальцями мережива на своїх найкращих сукнях.

– Лін би сказала, що концентрація благородства на одиницю площі тут перевищує всі допустимі норми, – вимовила Зеліна, нахабно сівши в зігріте Арголіном крісло. – Нумо розбиратися… Ти! – Вона вказала на усміхнену дівчину, з туго стягнутої зачіски якої вибивалися неслухняні кучерики. – Чистокровна людина, так? Ніякої магії нема й у помині. Добродушна. Хазяйновита. Напевно улюблениця всієї округи. Темні очі і волосся, низький зріст… Пряма протилежність тому, що, як відомо, подобається Його Величності. Невже в Тойяні не знайшлося іншої знатної дівчини без не-людських і магічних родичів? Наскільки я розумію, саме це – основний критерій добору в твоєму випадку?

«Наречені» закивали і спробували пояснити, що не все так просто, і всі вони особливі, а зовнішність… Невже королю справді подобаються високі худорляві блондинки?

Богиня невдоволено цикнула на осмілілих дівчат, не бажаючи перетворювати серйозну розмову на дівочі посиденьки, і перейшла до наступної «жертви».

– Ти! Магиня середньої сили. Любиш брязкальця… або краще називати їх амулетами? Чого боїшся в палаці? Пристріту? Чи королівських родичів? Сірі очі, золотисте волосся… Гарна фарба з Клуса, рівно лягла! Якби не Ільмена, я б поставила на тебе. Принаймні в сімейному житті з Арголіном у тебе є шанс не зійти з розуму.

Молода магиня люб'язно пояснила Зеліні, що графську дочку можна викинути з планів, і гарантом цього є сам граф – він, бачте, поклявся, що краще задушить Ільмену власними руками, ніж знову підштовхне в тойянську петлю. До того ж нинішні кандидатури наречених схвалені паном Джерінером, і у Його Величності є тиждень, щоб визначитися з вибором.

– І Джерінер у цьому бере участь? – не повірила богиня. – Він здавався таким милим… Ні, це точно казки! Який у нього інтерес, га?

Дівчата навперебій почали запевняти, що інтереси у градоправителя-судді-воєначальника є, причому вкрай вагомі. Наприклад, він бажає зберегти свої посади – всі три. І хоче брати в житті Тойяни таку ж участь, як і раніше. А ще – зміцнити її становище, забезпечивши народу хоч якусь стабільність. І, звичайно ж…

– Стривай, – перервала Зеліна. – Кожен щось хоче, я теж не виняток. Питання в тому, чи є можливості досягти бажаного?

Можливості? Хм, Джерінер мав кошти і повагу. Йому вірили. Він очолював нечисленне тойянське військо. Цього вистачало, щоб його слова сприймали всерйоз. Сам король усвідомлював: якщо очільник Кірату затіє власну партію, підтримка народу йому гарантована. Тому або у Тойяни з'явиться королева, яка раз і назавжди визначить її майбутнє, або інтриги триватимуть, і Джерінер буде змушений вжити заходів, щоб попередити заворушення.

– Вжити заходів, кажеш? – скептично хмикнула Зеліна. – Яких, наприклад?

Її дружно запевнили, що у колишнього правителя не бракує важелів впливу, і якщо він вирішив самоусунутися, передавши владу гідному наступнику, то краще всіма силами підтримувати його благородне прагнення.

– Колишній правитель? Гей, не плутайте мене! Зараз йдеться про Джерінера, а не про графа!

Ясна річ, йшлося про Джерінера – того самого, який керує столицею, військом і судами. І який керував графом Тойянським.

– Моя голова хоче луснути, – поскаржилася Зеліна. – Виходить, цей гордовитий індик… у сенсі, Малейн, був лише ширмою? Дівчата, не говоріть так про нього – як на мене, він досить розумний, щоб насолоджуватися своїм становищем, перекинувши турботи на самотнього служаку. Повернімося до вас… Ти, – вона кивнула вбік третьої «нареченої», – ельфійка. До речі, така зачіска хоч і прикриває вуха, але привертає до них зайву увагу. Наскільки я розумію, ти найменша прийомна дочка Еррадаса. Кіта… чи правильніше буде Окітарела?

– Ви не здивовані, пані? – поцікавилася дівчина.

– Про тебе я чула, – відмахнулася богиня. – Отже, люди, магія і не-люди… На Його Величність чекає важкий вибір. А чому Джерінер впевнений, що коли одна з вас стане королевою Тойяни, прихильники інших відійдуть геть і не наполягатимуть на своєму?

Кандидатки на трон так злагоджено ахнули, що Зеліна запідозрила їх у змові.

– Ніколи!

– Ніхто!

– Нізащо!

– Рішення короля – закон! – як відрубала магиня. – Коли правитель сумнівається, кожен із дворян має право йому радити, але коли він прийняв рішення, ніхто не сміє перечити!

Богиня пересмикнула плечима і встала. Її погляд упав на аркуш паперу, відсунутий Арголіном на край столу.

«Щоб ви провалилися!» – прочитала послання. Далі йшов довгий список імен, і деякі з них повторювалися багато разів.

Зацікавившись, Зеліна пробігла очима кілька рядків.

–…і проклясти Джерінера за всіма відомими обрядами! – вимовила, посміхаючись.

Дівчата промовчали.

– Не думайте, ніби легко зрозумієте Його Величність, красуні, – зітхнула богиня. – Він каже одне, робить інше, і водночас планує щось третє. Тойяна для нього не означає нічого. Просто іграшка! Забава, заради якої він готовий на багато що, але лише доти, доки не знайде щось цікавіше. Точно так же він ставиться і до вас. Ідіть додому, діти. А про заміжжя подумаєте, коли перестанете брати з собою улюблених ляльок. Благаю, не червонійте! Це так зворушливо… І так дратує! Хоч комусь із вас є шістнадцять?