Розділ 14

Звучала після Blas Canto - El no soy yo, цей виконавець мені подобався, і мене дивувало те як хлопець так влучно попав. Левицький за руку затягнув мене на середину залу, а тоді притис до себе обнімаючи за талію. Ми рухалися в такт музиці мов одне ціле, доповнюючи своїми рухами один одного. Хлопець був настільки близько, що я відчувала його дихання на своїй шкірі. В цей момент я забула про те, що поруч є інші люди і просто відала себе музиці. І думаю ця пісня і танець закарбуються в моїй пам'яті ще на довго. 
Годинник показував вже третю ночі і ми почали збиратися додому, перед виходом я забігла в туалет, все ж велика кількість випитої рідини дає про себе знати. 
Вийшовши з дамської кімнати я зустріла Марка, який стояв біля дверей і таке враження, що ніби чекав когось. Я вирішила проігнорувати його і обійти, та він затулив собою прохід, я спробувала обійти з іншої сторони та він не дав мені цього зробити. Даючи зрозуміти, що без його згоди я звідси не вийду.
- Чого тобі? - нервово питаю, все ж, не полишаючи спроби пройти. 
- Я хочу поговорити - твердо сказав хлопець.
- З Яною йди говори. - нервово кидаю і пробую його відштовхнути, та нічого не виходить. 
- Перестань, ти не вийдеш поки ми не поговоримо. - спокійно каже він.
- Марк, відвали від мене, нам немає про що говорити. 
- В тебе з ним серйозно? - трохи роздратовано питає хлопець. 
- А твоє яке діло? Вали до своєї дівчини. - просто ричу йому в обличчя. 
- Я ... - хлопець не встигає закінчити свою фразу як заді почувся голос:
- Настя? Все в порядку? - запитав Макс, підходячи до мене і дивлячись просто в очі Марку. 
- Так, йдемо я хочу додому - сказала з полегшенням, коли хлопець взяв мене за руку. Біля нього я почувала себе як за кам'яною стіною. Я рушила з місця та хлопець не спішив іти за мною. Я повернулася і глянула на Макса не розуміючи в чому справа. Хлопець стояв і вороже дивився на Марка і здавалося ось-ось, кинеться на нього. 
- Макс ідемо! - твердо сказала я, тягнучи хлопця за руку, він не піддався.
- Левицький! - вже трохи роздратовано говорю і ще сильніше тягну його до себе, в цей раз хлопець піддається та проходячи біля Марка, штовхає його своїм плечем, від удару хлопець поступається назад та не говорить ні слова. Макс справді поводив себе, як ревнивий хлопець і якби, я не знала правди то і сама в це повірила.
З клубу ми виходили мовчки, все ще тримаючись за руки. Біля входу стояли всі інші. Іра та Діма чекали на брата хлопця, який мав завести їх додому, Сергія гуртожиток був не далеко, тому він вирішив пройтися. Макс запропонував підвезти Софію і Славіка, щоб вони не їхали на таксі. До того часу поки ми йшли в машину, Марк так і не вийшов з клубу, тому Яна пішла його шукати.
Всю дорогу ми згадували смішні моменти сьогоднішнього вечора. Коли пара попрощалася і вийшла з машини, знову запанувала тиша та не надовго. 
- Що він хотів? - перший запитав Макс, серйозним голосом. 
- Не знаю - байдуже відповідаю - Поговорити вирішив, чи що? - додаю сміючись. 
- Чому так смішно? - запитав хлопець, дивлячись на мене. 
- Тому що, це було в перше, після... - я замовкла не бажаючи продовжувати, а через декілька секунд додала - словом, ти справив враження на всіх. Хлопець, задоволено хмикнув, а тоді серйозним голосом запитав:
- Ви довго зустрічалися?
- Більше року.. - швидко відповіла я. 
- Ти його ще любиш? - не сміливо запитав хлопець, глянувши на мене.
- Ні звичайно - впевнено відповідаю - Він минуле, яке я хочу пошвидше забути.
- Ясно.
- Насправді, я хочу подякувати за те, що ти погодився піти зі мною - все ж вирішую подякувати хлопцю за вечір, коли ми під'їхали до гуртожитку. 
- Я чудово провів час і в тебе класні друзі. - щиро відповідає хлопець - Та і з роллю твого хлопця, як на мене я впорався на відмінно. - додає і весело підморгує мені. 
- Це точно - відчувала я не стримуючи посмішки. - Дякую, що підвіз і напиши коли будеш в дома - видаю виходячи з машини 
- Для чого? - здивовано запитує хлопець 
- Щоб я знала, що ти нормально добрався - швидко відповідаю і виходжу з машини. 
Хлопець лише посміхнувся і побажав доброї ночі. Потім дочекався поки я зайду в середу приміщення, а тоді поїхав. 
Коли я нарешті лежала у своєму ліжку, була уже четверта година ночі. Та попри те, що я була дуже втомлена, я все ж не могла засунути, в мені вирували стільки емоцій, з якими я не могла впоратися. В голові весь час крутилася пісня під яку ми танцювали з Максом, перед очима спалахували моменти з танцю. Мушу визнати що таких емоцій я давно не відчувала. Для мене ніхто ніколи не замовляв пісні та ще багато речей які зробив Левицький за один вечір. Біля нього я нарешті згадала що таке бути комусь потрібною, хоч і не по справжньому. Від цієї думки в грудях щось стисло та стало важко дихати. В голові промайнула думка, що якщо, він так старається для мене, то можу лише представити що він зробить для дівчини яку любить. 
Та по при це, я не жаліла що погодилася на цю авантюру. Адже як не крути та вечір пройшов набагато краще ніж я цього очікувала, більше того, це напевно найкращий вечір за останній час. Від роздумів мене перервав сигнал телефону, прийшла смс від Макса:

" Я вдома, на добраніч Манюня "

Я мимоволі посміхнулася, спокійно вдихнула і відігнавши всі думки таки заснула.
Прокинулася коли вся кімната була залита сонячним світлом, я потягнулася до телефону, дисплей показав уже 12: 20. Ого, оце я поспала.. 
- Ну на кінець. Я вже думала, що ти сьогодні не прокинешся. Скільки можна спати - вурчить Буруля. 
Я протираю очі і пробую піднятися, та вчорашні танці дають про себе знати, мене болить все тіло. І я знову лягаю на подушку.
- Я вчора пізно прийшла - хриплим голосом виправдовуюся.
- Я розумію. Та мене все одно зжирає цікавість. Так що підіймайся і розповідай. - твердо заявляє подруга.
Я трохи, ще понила та все ж піднялася і відправилася у ванну. Гарячий душ трохи привів мене до тями. Коли я зайшла в кімнату, за столом сиділа подруга з двома чашками чаю, бутербродами та сирними тістечками. Я посміхнулася від побаченого і присіла на вільний стілець. Потім змітаючи бутерброди та запиваючи чаєм, я розповіла як пройшов вчорашній вечір. Не забувши згадати всі деталі, а особливо до заздрісні поглядт всіх дівчат та перекошеного виразу Яни, коли вона почула, що це мій хлопець. Наталя весело посміхалася я справді бачила в її очах радість за мене і від цього мені було дуже приємно.
- Як думаєш, що в тебе хотів Марк? - замислено запитала дівчина.
- Чесно? Поняття не маю. Після, цього вечора, ми так і жодного разу не говорили. - від спогадів в горлі став ком, та я швидко взяла себе в руки.
- Ну, значить Левицький справив враження, не тільки на Яну - весело під мигнула Буруля - До речі, ледь не забула - додала стукаючи себе рукою по лобі - Вчора коли ти пішла, приходив Андрій, п'яний в зюзю. Стукав у двері, кликав тебе. - вже серйозніше сказала дівчина.
- Ого, чого це він - здивувалася я.
- Він здається бачив як ти сідала в машину до Макса вся така красива, і подумав що в тебе побачення з ним. Ну, ось він і з горя напився. - пояснила подруга.
- Боже, що йому від мене треба, сам же, хотів розійтися - видала я і від нерозуміння, схопилася за голову. 
- А мені вчора було не до сміху! Добре, що Славік був в гуртожитку, то ледь його випровадив звідси. - стривожена розказувала дівчина. 
- Я надіюся, що йому пройде. 
- Скажи Максу, він точно це питання вирішить! - запропонувала подруга.
- Ні, не хочу його вплутувати. Вчора він мені і так сильно допоміг - заперечила, я не привикла щоб хтось вирішував мої проблеми. - Зрештою, Андрій вже знаєте, що в мене є хлопець, значить скоро відстане.
- Ну як хочеш, я б сказала - знизила плечима подруга.
Вчора Буруля взяла білети в кіно на якусь комедію, тому ми ще трохи посиділи та почали збиратися. 
На дворі була просто чудова погода, сонечко так світило, наче на дворі був липень, а не кінець вересня. Що не могло мене не радувати. 
Мушу визнати, що з вибором фільму подруга дійсно не прогадала. Я вже давно так не сміялася. І в хорошому настрої ми відправилися на піцу. Уже сидячи за столиком в кафе я згадала про свій телефон, витягла його і побачила п'ять пропущених дзвінків, два від мами та три від Іри. Я все ж вирішила спершу набрати подругу.
- Дівчино, ти де пропала? - замість привітання, почула я в трубці. 
- І тобі привіт іменинниця - весело відповідаю - Я була в кіно, тому не чула дзвінка - виправдовуюся перед подругою.
- Ооо, ти з Максом? - грайливим голосом запитала дівчина. 
- Не вигадуй. Ми з Бурулею вирішили влаштувати собі культурну програму. 
- Все з тобою ясно. - розчаровано сказала Іра. 
- Ти як? 
- Я супер. Вчора був крутий вечір. До речі, ти знаєш, що мені подарував твій хлопець? - запитала дівчина.
- Він не мій хлопець - обурилася я - Ні, що? - все ж, поцікавилася. 
- Подарунковий сертифікат в спа салон для двох - задоволено сказала дівчина. 
- Круто, трохи відпочинеш - щиро пораділа за подругу. Насправді я була приємно здивована, я не думала що Макс взагалі буде щось дарувати, тим більше не знайомі дівчині.
- Ага, а ти підеш зі мною - заявила подруга. 
- Стоп. А я тут, до чого? Підете разом з Дімою. 
- Перестань, Діма в такі заклади не ходить. Та і якби не ти, в мене б такого подарунку не було. Так коли ти зможеш? - впевнено заявила Іра.
- Я не знаю. Візьми когось іншого.
- Ні, я хочу з тобою. - вперта зараза, подумала про себе. 
- Добре. - таки здаюся я, тяжко видихаючи. 
- Ось і добре, ввечері наберу і вирішимо на коли записуватися. - задоволено сказала подруга. 
- Ок. Па.
Я попрощалася з подругою як раз коли принеси наше замовлення. Ми смачно поїли, потім ще трохи погуляли по парку і відправилися в гуртожиток. 
Вечері ще раз подзвонила подруга і ми домовилися, що зустрінемося у вівторок на п'яту годину. Чесно признаюсь я не мала великого бажання іти в цей спа салон. Та подруга так просила, що я не могла відмовити. Хоча я ніколи не була в подібних закладах, можливо мені і сподобається. 

На годиннику була вже майже п'ята, коли я підходила до потрібної адреси, біля входу на мене вже нетерпляче чекала Іра. Салон Deluxe, справді вражав своєю красотою і привітним персоналом. У нас була можливість обрати будь-яку спа послугу, наша іменинниця вирішила нас записати на шоколадне обгортання. Для мене, як і для подруги це все було в новинку. 
Перед процедурою нам зробили пілінг, а після нанесли шоколадну масу на тіло та обгорнули плівкою і вкрили термоодіялом. Паралельно розповідаючи про користь такої процедури, насправді я навіть не думала, що це може бути настільки корисно для шкіри та фігури. 
Приблизно через пів години масу змили в душі, а на тіло нанесли зволожувальний засіб. Мушу визнати, що після такої процедури я відчувала справжнє блаженство і повну релаксацію. І я ще раз подумки подякувала Левицькому за такий подарунок подрузі. 
Після, ми з подругою зайшли в кафе на лате і для завершення шоколадного дня, замовили шоколадний фондан. 
- Хочу тобі подруго сказати, що твій Макс так нормально стратився. - почала подруга відпиваючи ковток лате. 
- Він не мій, скільки можна повторити - сказала і сердито глянула на дівчину.
- Судячи з вашої поведінки в суботу, я б так не сказала - підморгуючи каже Іра. 
- Ти прекрасно знаєш, що це лише гра - сумно видаю я. 
- Ну, не знаю чи можна так зіграти - не довірливо каже подруга. - Крім того дарувати подарунки не входить у вашу домовленість, адже так?
- Так - тихо відповідаю я.
- Ти до речі знаєш, що Марк з Яною в суботу після того як ви пішли, сильно посварилися? - задоволено питає Іра.
- Ні. А чого посварилися? - якось байдуже запитую, на подив самій собі.
- Не знаю, я тільки чула, як вони кричали. Може через тебе? 
- Не вигадуй - фиркаю я. Я все ж вирішила не розповідати подрузі про інцидент біля туалету .
- Ти бачила, як Яна дивилася на Макса? Я думала, що вона помре від заздрості - весело прохіхотала дівчина. 
- Чесно признаюсь, на це я чекала більше року - щиро кажу я і ми разом розсміялися, а потім прийнялися за свої десерти. 
Додому я поверталася в хорошому настрої, уже по дорозі в гуртожиток, у мене задзвонив телефон, дзвонив Левицький.
- Алло.
- Привіт Настя!- почувся веселий голос хлопця.
- Привіт 
- Як справи?
- Добре. Сьогодні з Ірою використовували твій подарунок. До речі, подруга просила тобі подякувати. Це крутий подарунок, яким ще і я скористалася.
- Радий, що вам сподобався - задоволено відповів хлопець. - Слухай я тут хотів запитати... Ти ж на економічному вчишся так? - з далеку підходить хлопець. 
- Так.
- І у вас напевно математика є?
- Та звичайно що є? Що треба? - з усмішкою фиркаю в трубку.
- Так може є у вас в групі якась розумна людина, яка б допомогла розв'язати декілька завдань?
- Можливо і є - гордо відповідаю, думаючи про себе. 
- Ти б могла попросити спробувати розв'язати, якщо звичайно вийде. Скажи, що я заплачу...
- Давай скидай свої завдання - перебиваю його, не даючи договори. - На коли потрібно?
- На четвер - швидко відповідає хлопець - Скидаю на вайбер.
- Ок. Подивлюся чи зможу допомогти - відповідаю і збиваю дзвінок.