Розділ 16

- І так. Я тебе уважно слухаю - каже Маша швидко сідаючи за парту і уважно дивлячись на мене.
Чорт, зовсім забула про неї. Ну і що я маю їй сказати? Крутиться у мене в голові. 
- Що? - вдаю вигляд ніби не розумію про що вона.
- Блін, Настя припини, я пів ночі не спала. Давай розповідай. 
- Нема що розповідати. Я допомагала йому з математикою. 
- Щось я сумніваюся, що він всіх так підвозить, хто йому допомагає?- підморгує мені дівчина.
- Маша, перестань.
- А що? Ще скажи що між вами нічого нема? - серйозно питає дівчина. 
- Я не знаю. Серйозно, все так заплутано - викручуюся як можу. 
- Настя! Але це ж Левицький! - шепоче на вухо подруга. - Мрія усіх дівчат, не будь дурепою..
- Так все. Давай закриємо цю тему - серйозно кидаю. На моє щастя, зайшов викладач і наша розмова була закінчила. 
Крім того, зараз моя голова була забита зовсім іншим. Всі думки були про сьогоднішній вечір. Сама думка про знайомство з друзями Левицького, наводили на мене якийсь мандраж. Одне діло знайомити його зі своїми друзями, за що я до речі теж переживала. А тут я буду одна, серед зграї золотої молоді. І щось мені підказує, що не всі будуть раді мене бачити.
Я до останнього сподівалася, що плани поміняються і нікуди не треба буде іти. Та всі мої надії розбилися вщент, коли на фізкультурі підійшов Левицький та нагадав про сьогоднішній вечір. І попередив що забере мене о дев'ятій годині. 
До вечора я не могла знайти собі місця, мені дуже не хотілося підвести Макса. Тому зібравши всю свою силу волі я пішла збиратися. 
Сьогодні я вирішила особливо не старатися з образом, мені не хотілося, щоб склалося враження ніби я серйозно готувалася до сьогоднішнього вечора. Тому я вирішила одягнути голубі джинси, легеньку футболку чорного кольору з вирізом на спині. Зверху накинула світлий жакет, і взула туфлі-лодочки на високому каблуці чорного кольору. Нанесла легкий вечірній макіяж і просто розпустила волосся. В загальному своїм образом я була задоволена. 
- Ну і куди ти дівчино намилилася? - з посмішкою питає Оля. Я на секунду завмерла на місяці обдумуючи що сказати, а тоді обернулася і глянула на дівчину.
- З друзями ідемо в клуб - впевнено відповідаю. 
- З друзями? Чи може з другом ?Часом не з тим, з яким вчора гуляла до пізнього вечора? - підморгуючи запитала дівчина. 
- А ми до речі, вчора зробили тобі чай, чекали на тебе, а ти пішла гуляти. - сказала Наталя, не даючи мені нічого відповісти.
- Можна і так сказати - не впевнено відповідаю. 
- І хто він? - зацікавлено питає Оля.
- Ми його знаємо?
Я не встигаю нічого відповісти, як на телефон приходить смс від Макса:

" Виходи я на місці "

Я полегшено видихнула, розуміючи що розмову з дівчатами доведеться відкласти.
- Вибачте дівчата, мушу бігти. Поговоримо завтра - задоволено видаю я і вибігаю з кімнати.
Коли я вийшла на вулицю, хлопець вже чекав мене біля своєї машини, він як завжди виглядав круто. Світлі рвані джинси та чорна футболка через яку чудово видно красиве, рельєфне та накачане тіло. Побачивши мене хлопець широко посміхнувся і перший привітався. 
- Привіт, чудово виглядаєш! - сказав і обдарував мене оцінювальним поглядом. 
- Привіт. Дякую - коротко відповідаю. 
- Хвилюєшся? - запитує хлопець, коли ми вже сіли в машину. 
- Трохи - не впевнено відповідаю. 
- Все буде добре - заспокоює Макс, весело посміхаючись.
- Сподіваюся - трохи розслабленіше кажу.
- До речі, поки не забув - хлопець розвертається і дістає з заднього сидіння чорну квадратну коробку з червоним бантом - Це тобі - і передає її мені.
- Це що? - збентежено питаю я, розглядаючи коробку. 
- Це моя подяка! 
- За що? - запитую все ще не розуміючи, про що мова. 
- За допомогу з математикою! Могла би і попередити, що ти не тільки симпатична, а ще і розумна - весело сказав хлопець і задоволено глянув на мене. 
- Звідки ти дізнався?
- Я ж тобі казав, що все одно дізнаюся! - серйозно заявив Макс.
- Ну і хто мене здав?
- Я своїх інформаторів не здаю - підморгуючи сказав Макс. 
- Що там? - запитую, переводячи погляд на коробку.
- Поглянь. Сподіваюся тобі сподобається.
Я обережно відкриваю коробку і заглядаю в середину. А там, вся коробка наповнена солодощами - різні види шоколаду, Ferrero Rocher та Raffaello, та багато інших цукерок і всякі різні смаколики, і що найголовніше Nutella - це моя любов. В принципі там були зібрані, всі мої улюблені солодощі. І тут в моїй голові закралася думка, що підозріло часто Левицький вгадує мої уподобання та смаки. Та з цим я потім розберуся.
- Дякую звичайно. Та не варто було - трохи шоковано та все ж дякую за приємний сюрприз.
- Це тобі дякую, за допомогу - сказав хлопець мило посміхаючись. 
- Звертайся. 
Потім, Макс почав розповідати мені про своїх друзів, і я навіть не замітила як швидко ми приїхали. 
Коли ми вийшли із машини я помітила, що до нас наближається хлопець. Високий блондин, міцної тілобудови, з голубими очима і дуже милою посмішкою. Такий хлопець, точно би сподобався Бурулі, до речі треба буде їх якось познайомити. Раніше я його вже бачила з Левицьким, при нашій першій зустрічі та на фізкультурі. І якщо, я правильно зрозуміла то це Свят, хлопець який і втягнув мене в цю історію. Він до речі, єдиний з його друзів, хто в курсі цієї авантури. 
- Привіт старий - привітався хлопець, пожимаючи руку друга. 
- Здоров - весело відповідає Максим. А потім переводить погляд на мене та представляє другові. 
- Знайомся це Настя - каже хлопець підходячи ближче до мене. - А це Свят - мій найкращий друг. 
- Дуже приємно познайомитися - з посмішкою промовляє хлопець. - Дівчино, ти крута - додає підморгуючи мені. 
- Навзаєм - швидко відповідаю і не зовсім розумію, що він мав на увазі. 
- Шалено хотів познайомитися з дівчиною, яка двічі відшила Левицького, та ще й влупила йому ляпаса - пояснив Свят і зайшовся від сміху. Мені ж стало якось ніяково і я не знала, що маю відповісти.
- Все, поржали і досить, на нас вже чекають - трохи незадоволено сказав Макс.
Коли ми стояли біля входу в клуб, 
я помітно почала хвилюватися, я не розуміла, що зі мною відбувається. Єдине, що мені хотілося це втекти звідси. Та я прекрасно розуміла, що не можу так підвести Макса, після всього, що він зробив для мене.
- Не хвилюйся, вони не кусаються - весело сказав хлопець, помітивши моє хвилювання. 
- Хіба, що тільки понадкусують - додав Свят, почувши нашу розмову. Те що в цього хлопця є почуття гумору я вже замітила. 
- Все буде добре - шепоче мені на вухо Левицький і взявши мене за руку потягнув в середину. 
Після вулиці музика просто оглушила мене своїм звуком, а очі не зразу привикли до мерехтіння яскравого світла від прожекторів. Мушу визнати, що цей клуб був набагато крутіший ніж, в якому ми були в суботу. 
Народу було дуже багато, і я на секунду розгубилася та сильна рука Макса стисла мою руку ще сильніше і потягла за собою. Ми пробилися крізь натовп танцюючих людей і направилися на другий поверх. 
Там було трохи спокійніше і набагато менше людей, кругом стояло багато столиків, і ми направилися до одного з них, де сиділа компанія хлопців та декілька дівчат. Перший підійшов Свят і весело звернувся до друзів, привертаючи до себе увагу.
- Народ, дивіться кого я вам привів - і вказує на нас з Левицьким. 
- Усім привіт - привітався Макс , звертаючись до друзів. Ті привіталися у відповідь, та обмінялися рукостисканням. Я ж стояла позаду хлопця і не хотіла вмішуватися.
Потім хлопець підійшов до мене та обнявши за талію представив друзям. 
- Знайомтеся, це Настя, моя дівчина - нарешті представив мене хлопець - Настя, це Женя, Денис та Саша. А це Леся, дівчина Саші, а поруч Вікторія - трохи іншим тоном назвав ім'я останньої, як я розумію це і є винуватиця нашого спектаклю. - А ця мила шатенка - Аня, моя двоюрідна сестра. - на мене дивилася симпатична дівчина з голубими очима і справді милою посмішкою.
- Привіт миш, давно тебе не бачив - привітався Макс і обняв дівчину. 
- Привіт, ти де пропав? Я вже скучила за тобою. - щиро сказала дівчина і обняла хлопця. Це було так мило, що я мимоволі посміхнулася. 
Дівчина відсторонилася від брата та глянула на мене. Вона зовсім не приховувала свого зацікавлено погляду.
- Я Аня, нарешті мій братик знайшов собі нормальну дівчину. Рада знайомству. - весело сказала дівчина і обняла мене.
- Настя, дуже приємно - трохи шоковано видала я, не чекаючи від дівчини таких дій. Проте вона мені сподобалася, дівчина була такою відкритою і милою, що по іншому до неї ставитися мені здається не можливо. 
- Ну нарешті, а то ми вже думали будеш ховати її від нас вічно - сказав чорнявий хлопець, якого звали Женя - Приємно познайомитися, Настя. 
- Брат, де ти знайшов таку красуню - мило посміхнувся інший хлопець - Я Ден, радий знайомству. Насправді, це дуже приємно коли такий красивий хлопець робить тобі компліменти. В цей момент я напевно вся почервоніла. 
- Нам теж приємно познайомитися з тобою - поспішила представитися симпатична брюнетка - Я - Леся, а це Саша, ми вчимося в тому ж універі, що і ти.
- Привіт - привітався хлопець і зацікавлено глянув на мене. 
Цього хлопця я впізнала відразу, він також був присутній при першій зустрічі з Левицьким. Та і на фізкультурі я його часто бачила.
Єдина хто не спішила представлятися це була, та сама Вікторія, дівчина сиділа з нервовим виразом обличчя і не задоволено мене розглядала.
- Усім привіт, мені також приємно з вами усіма познайомитися - нарешті сказала я і мило посміхнулася.
- Так, сідай біля мене. Нам є про що поговорити - підморгнула мені Аня, вказуючи на Левицького. 
Я лише посміхнулася і сіла біля неї, Макс примостився поруч.
- Ну що? - звернувся до нас Свят - Думаю, нам варто випити за зустріч. Народ, ви як?
- Тільки якщо Настя вип'є з нами! - запропонував Женя. 
- Ми за! - голосно сказав Саша 
- Нам ще треба багато дізнатися про дівчину, яка покорила серце мого братика - весело під мигнула мені Аня.
- Я за любий кіпіш - весело прокричав Денис, піднімаючи пляшку з алкоголем.