Розділ 17

Все ж мушу визнати що вечір в компанії друзів Левицького пройшов досить не погано. Ну звичайно без підколів не обійшлося, та все ж це було досить дружелюбно. Леся час від часу засипала мене запитаннями щодо навчання, факультету та спільних друзів. Я ж радо відповідала на усі запитання. Макс весь час тримав мене за руку і на незручні запитання старався відповідати сам. І хоча атмосфера була досить невимушеною, повністю розслабитися мені не давав пронизливий погляд блондинки. Вона просто свердлила мене своїм поглядом від чого мені було непособі. 
Потім Аня запропонувала піти трохи потанцювати. Я з Лесею її підтримала, хлопці обіцяли приєднатися до нас пізніше. Вікторія ж віддала перевагу залишитися з хлопцями, що ні трохи мене не засмутило. Я була рада, що хоч трохи відпочину від її вбивчого погляду. 
Спускаючись по сходах вниз, я старалася дивитися під ноги, щоб часом не навернутися на своїх високих каблуках. І майже на останніх сходинках я врізалася в чиїсь сильні груди. Я підняла голову і побачила перед собою високого та здоровенного брюнета. 
- Перепрошую - вибачилась я і спробувала обійти хлопця. Та він не дозволив мені цього зробити.
- Кудись поспішаєш мила? Може познайомимось ближче? - сказав весело хлопець підморгуючи мені. 
- Так поспішаю - нервово промовила я - Можна я пройду? - додала і з надією глянула на хлопця. 
- А я б задоволенням продовжив наше знайомство - не відступаючи промовив брюнет.
Від досади я тяжко зітхнула, не розуміючи що робити далі. 
- Твої проблеми - набравши повні груди повітря видала я і спробувала відштовхнути хлопця. Не хотячи та все ж хлопець відступає в сторону. Проходячи мимо нього я побачила Аню, яка побачивши мою відсутність уже спішила на допомогу.
- Все в порядку? - турботливо запитала дівчина, поглядаючи на здорованя.
- Так - швидко, та все ж трохи знервовано відповіла я. 
Ми підійшли до барної стійки та замовили, ще по одному коктейлю. Мушу визнати що після випитого напою мій настрій все ж повернувся. І ми відправилися танцювати.
Мені подобалася музика яка звучала. Тому закривши очі я почала рухатися в такт мелодії, насолоджуючись нею. Я відчула таку легкість та піднесення що навіть забула про всіх відвідувачів клубу.
Несподівано я відчула на своїй талії чиїсь долоні, які так наполегливо почали ковзати по моєму тілу.
Я нажахано обернулася - і побачила того ж настирного брюнета, який задоволено посміхався, оголюючи свої зуби. 
- Забрав від мене свої руки - просто ричу до хлопця, намагаючись звільнитися від його рук.
- Та годі тобі, давай трохи порозважаємося - весело сказав він, притягуючи мене до себе. 
На секунду мені дійсно стало страшно, у порівнянні з хлопцем я виглядала просто крихітною. 
Та, не на ту напав, і чемно стояти та піддаватися йому, я не збиралася. І довго не думаючи, я замахую рукою і вкладаючи всю свою силу, даю смачного ляпаса.
- Відійшов від мене! - кричу щосили, і пробую відштовхнути хлопця від себе. 
Хлопець глянув на мене здивованим та злим поглядом, тримаючись однією рукою за щоку, та все ж відпускає. 
І не встигаю я і моргнути як брюнет уже лежить на підлозі. Від нерозуміння я починаю озиратися по сторонах. І тільки тоді, помічаю поруч із собою злого як чорт Макса. Його очі метають блискавиці, а долоні стискаються від злості. Я бачу що хлопець не намірений відступати, таким злим я його ще ніколи не бачила. 
- Максим, все в порядку! - стараюся заспокоїти хлопця, та він на мене не реагує, продовжуючи свердлити вбивчим поглядом брюнета.
- Будь ласка! - не залишаю спроб заспокоїти хлопця. 
Натовп почав відходити в сторону і уважно спостерігати, що буде далі. 
Потім підбіг Свят і зловивши Макса за руки, почав заспокоювати. За ним з'являються всі інші друзі. 
- Макс, заспокойся! - не задоволено ричить друг - Чуєш?
Саша підходить до брюнета каже йому щось на вухо і той за секунду підіймається з підлоги.
- Вибач. Я не знав що вона зайнята. - вимовляє хлопець піднімаючи руки догори, а тоді швидко зникає в натовпі людей. Тільки тоді Свят відпускає друга. Макс, ще секунду дивиться в слід за брюнетом, а тоді переводить погляд на мене.
- Ти в порядку? - запитує хлопець, уважно вдивляючись в моє обличчя. 
- Так - тихо відповідаю. - Я... дякую - не рішуче додаю і дивлюся хлопцю просто в очі. 
- Вибач, що залишив саму - вино каже хлопець беручи мене за руку - Точно все в порядку?
- Так. Я просто трохи розгубилася.
- То це тепер так називається - нарешті посміхнувся хлопець - Радує, що не мені одному перепав від тебе ляпас - весело додав хлопець. Я посміхнулася у відповідь. 
Потім ми підійшли до друзів, які стояли біля барної стійки.
- З тобою все в порядку? - тихо запитала Леся, коли ми підійшли до них.
- Так. Дякую.
- Я так перелякалася - емоційно каже дівчина. 
- Все добре. - посміхаюся я для більшої впевненості - А де Аня - запитую оглядаючи всіх, та все ж не знаходжу дівчини. 
- Не знаю. Вона побігла за Максом і так і не повернулася. - знизивши плечима відповіла дівчина. 
Ще трохи постоявши ми відправилися на танцмайданчик.
- Ти не знаєш де Аня? - запитую в Левицького. 
- Ні чому запитуєш? - зацікавлено питає хлопець. 
- Її уже довгий час нема. Де вона могла подітися? 
- Не знаю. Можливо зустріла знайомих і з ними десь зависла - заспокоює мене хлопець. 
- Можливо - знизую плечима, намагаючись розслабитися. Хлопець декілька секунд щось обдумує, а тоді каже мені на вухо 
- Я попрошу Свята, щоб знайшов її - я лише похитала головою, погоджуючись з хлопцем. Левицький підійшов до друга і сказав щось на вухо, після чого Свят кудись пішов, а Макс повернувся до мене.
Ми відривалися по повній, хлопець не відходив від мене ні на крок, біля нього я відчувала себе захищеною і чомусь щасливою. За останні майже два роки, стосунки з хлопцями і їх наслідки, приносили мені лише біль і розчарування, кожного разу я все більше втрачала віру в себе, в те що я можу комусь подобатися, тим самим заганяючи свою самооцінку нижче плінтуса. Я впала в депресію, кожного разу наступаючи на одні і ті ж граблі. З часом я почала задумуватися, що можливо справа в мені і це я якась не така. І все що мені хотілося, це сховатися, стати непомітною і просто невидимою для всіх хлопців. Та зараз, поруч з Максом, я відчувала себе бажаною, потрібною та красивою. І заздрісні погляди дівчат, породжують в мені впевненість в собі, бажання жити і радіти життю. Ще два тижні назад я б ніколи не повірила, що сьогодні буду в крутому клубі танцювати з найбажанішим хлопцем нашого університету. І мушу визнати, мені це подобалося все більше і більше. 
Музика змінилася на повільну і Левицький притягнув мене до себе, обнявши за талію. Він був так близько що мені було важко дихати. Моє тіло реагувало на його дотики як електричний розряд. На секунду ми зустрілися поглядами і я просто потонула в його очах, в них хотілося дивитися безкінечно. Я не розуміла що зі мною відбувається. З середини мене всю колотило, а серце здавалося ось-ось вискочить з моїх грудей. 
Я відвела погляд і спробувала заспокоїтися, зосередивши свою увагу на чомусь іншому. Так, ось в дівчини класна блузка, я б собі таку купила. О, а в цієї круті туфлі... На секунду я зловила на собі чийсь погляд, це була Вікторія. Яка стояла біля барної стійки і просто свердлила нас своїм поглядом. 
- Як думаєш, вона повірила в те що ми пара? - тихо запитала я, намагаючись дотягтися до вуха хлопця, не відводячи погляду від дівчини. Макс прослідкував за моїм поглядом і дивлячись на дівчину ніби щось обдумував.
- Думаю що так. Проте, усі сумніви треба остаточно розвіяти. - сказав хлопець переводячи погляд на мене, та зупинившись на моїх губах. 
Я і не встигаю запитати, яким чином ми це будемо робити, як його губи впиваються в мої. Цей поцілунок не схожий, та той що був при першій зустрічі, він ніжний і повітряний. По моїй спині пробігають мурашки. Мені жарко, дуже жарко, я не чую музику і шуму людей що навколо. Все що зараз є, це він і я. 
Хлопець дуже обережний ніби боїться зробити не правильний рух, на секунду він завмирає, ніби дає мені можливість зробити вибір, відсторонилася чи продовжити. Та я не хочу щоб він зупинявся, і сама цього не розуміючи відповідаю на поцілунок. Макс ніби цього і чекав, він стискає мене міцніше притягуючи ще ближче до себе, мої руки лягають на його шию. І я вже не контролюю себе. Поступово наш поцілунок з невинного переростає в страсний і глибокий. Його напір, ніжність, та руки які притискають моє тіло, просто зводять мене з розуму. Час ніби зупинився і мені хотілося щоб цей момент тривав вічно. І зараз мені все одно, що це лише гра, все непосправжньому. І що буде потім, та як я буду дивитися йому в очі, було зовсім не важливо.