Гра в режимі Хардкор

2

З покаранням доречі я ще легко відмазався, так як нам потрібно було їхати тай повністю всю правду про крадіжку і моє викручування батьки не знали, отже домашній арешт відміняється, але телефон на час поїздки у мене забрали, тому дорога видавалася ще довшою. Дерева все милькали і милькали перед очима крізь закраплене дощом склом. Ми то піднімалися на пагорби то спускалися вниз,  проїжаючи поля бачили коней.

Втома швидко почала мене опановувати.

Я не памятаю як ми приїхали, памятаю тільки сині стіни кімнати, та ліжко з скрипучими пружинками...

 

Зараз літо отже всі школярі та студенти на літніх канікулах. Батьки щоранку у метушні пють каву збираються, а потім поспіхом зі словами все я спізнююсь. До вечора. йдуть на роботу. Ранок сьогоднішнього дня переливався сонячними зайчиками та розвіював легенькими вітрами березові коси за моїм вікном. Вже декілька днів як ми тут живемо а я ще ні разу не покидав нашого будинку, мама кожного ранку непокоїться за мене і кожного божого ранку повторює що це все від телефона, і те що в мене скоро очі повилазять від нього, щоб вона відстала принані на кілька днів довелось пообіцяти, що піду прогуляюсь, але ми не уточни куди саме я піду, отже наступна зупинка комп’ютерний клуб.

Я йшов по алеї міста роздивляючись і вдивляючись у кожну вітрину, що тут  і де. Зупинившись пред вітриною з величезним тортом з шоколадною глазурю і вишенькою зверху я відчув як слинка уже покотилася по горлі. Враз мене щось штурхнуло в плече і передімною меркнуло руде пасмо, я зразу згадав лисичку з свята, але де б її тут взяися, дівчина забігла в двері з надписом Cyber Zona (комп’ютерний клуб) )навіть не озираючись і поспіхом грюкнула дверима.

Тут же за рогу зявився поліцейський який обвів поглядом вулицю а потім зиркнув на мене. В душі похололо, невже він за мною? Він шукає кристал,попелястоволосий продавець помітив крадіжку, невже так швидко він вийшов на мене?

Чоловік в синій формі з золотими ґудзиками швидко наблизився до мене і втомлено і захекано не міг стулити і речення докупи:

-Малий... тут дівча ,-за кожним словом чоловік жадібно хапав повітря.

- Тікищо… пробігало… де….-чоловік так захекався та забігався, що піт стікав з лоба прямо на чорні вуса. Навіть мені зрозуміло що чоловік з тілом моржа не здатний бігати та ловити хоча б когось.

-Яке дівча?- почав я грати у дурника, як тато коли нас зупинили гаї на дорозі.

-Яке, яке, рябе. Куди побігло? Не вздумай мені покривати цю дівку.

-Ааа дівча.- злегкісю здихнув я, що він не по мою душу.

 

-За куток звернула,- видав я аби він скоріше вже він пішов і мені стало легше без його  наче тигра врізаючого в мене свої кігті погляду.

Ні дякую, не спасибі, кожен раз впевнююсь що допомога поліцейським, це нічого хорошого, тай я і щасливий що тей зник за кутком. Більше за все мене цікавила те дівча зі свята, що вона взагалі тут робить?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше